Будинок 1907 року, кінотеатр 1910 року

За розвідкою Єсюніна, прибутковий будинок спорудила купецька родина Маранців на власній ділянці. Вулиці тоді називалися Олександрівською та Аптекарською. Автор простежує й попереднє місце кінопоказів: 1908 року купець Єфім Горенштейн відкрив ілюзіон у колишньому складі на Кам’янецькій. Через два роки кінотеатр переїхав до просторішого приміщення на Олександрівській. Отже, 1908 рік стосується початку роботи закладу в іншому місці, а 1910-й — його появи в будинку на нинішній Проскурівській, 18.⁠[1]

Міський геопортал і перелік об’єктів архітектури 2025 року подають для «Модерну» дату 1910. Історична стаття додає до цього короткого каталожного запису послідовність подій: спочатку спорудження прибуткового будинку, потім переїзд ілюзіону. Зміна призначення першого поверху не означала, що всю будівлю звели саме для кіно.⁠[1]⁠[2]⁠[3]

Дзеркала, оксамит і музиканти

Єсюнін описує вечірній «Модерн» як освітлений електричними лампами заклад із рекламними щитами біля входу. У фойє були великі дзеркала, стіни оздоблював гобелен, а підлогу — кольорова керамічна плитка. У кінозалі стояли м’які крісла й дивани; завісу та штори пошили з червоного оксамиту. Ці подробиці передають устрій історичного кінотеатру. Вони не є описом збереженого сьогодні інтер’єру.⁠[1]

Перед показом конферансьє називав картину й коротко переказував її зміст. Під час сеансу грав невеликий оркестр. Таким чином, вечір у кіно поєднував перегляд фільму, усне представлення та живе музичне виконання. Публікація називає місткість зали — 200 глядачів, проте не наводить її плану чи розташування кожного ряду.⁠[1]

Два будинки під одним номером

Цегляний фасад колишнього кінотеатру Єсюнін характеризує як поєднання історизму й модерну. Над центральним входом виділяється аркове вікно сходів, а виступні частини фасаду завершуються фронтонами складної форми. З боку Проскурівського підпілля автор описує арочну браму до подвір’я. Мансардний поверх він відносить до добудови 2006 року, тому нинішню висоту будинку не слід повністю переносити на вигляд початку XX століття.⁠[1]

Поряд стоїть будинок аптекаря Ізраїля Оксмана, датований у статті 1910 роком. Спочатку дві споруди з’єднувала вузька прибудова з проїздом. У середині XX століття проїзд замурували, внутрішні приміщення поєднали, а будинки отримали одну адресу. Номер 18 тепер охоплює обидві споруди; опис сусіднього будинку Оксмана не можна автоматично приписувати колишньому кінозалу.⁠[1]

Від кінопоказів до музичного навчання

Назва закладу змінювалася: у 1915–⁠1916 роках він називався «Наука та життя», а 1917 року повернув назву «Модерн». Після націоналізації 1921 року з’явилася назва «Зірка комунізму». За Єсюніним, 1926 року заклад об’єднали з іншим міським кінотеатром, а будинок передали установам. Автор також повідомляє, що від 1975 року тут розміщується дитяча музична школа № 1. Це пізніший етап використання споруди, яка на початку століття приймала глядачів і музикантів під час кіносеансів.⁠[1]