Два фасади й високе шатро
Двоповерховий цегляний будинок має Г-подібний план і зрізане наріжжя. Саме наріжна частина визначає його силует: на другому поверсі виступає прямокутний еркер, який підтримують ступінчасті консолі. Над ним підноситься чотиригранне шатро з кованою композицією на верхівці. Єсюнін описує два головні фасади, тому будинок варто розглядати і з Проскурівської, і з боку Володимирської.[1]
В оздобленні автор бачить поєднання історизму, неоренесансу й модерну. Деталі виконані цегляним муруванням, а їхній малюнок підкреслює фарбування. Перший поверх має рустоване оздоблення; на другому особливо насичені декором проміжки між вікнами та верхня горизонтальна смуга фасаду. На обох фасадах невеликі виступи завершуються трикутними фронтонами з парними вузькими віконцями.[1]
Що означають «1903», «Д» і «Н»
Дату спорудження вміщено в круглих декоративних заглибленнях на фасаді. На боці Володимирської у двох прямокутних нішах розташовані літери власника — «Д» та «Н». У статті їх розшифровано як ініціали Давида Ніренберга. Це оздоблення називає домовласника, тоді як історична банківська назва пояснює призначення приміщень. Власник будинку й установа, для якої його спорудили, — різні учасники його історії.[1]
Геопортал міської ради та перелік об’єктів архітектури 2025 року узгоджено подають адресу Проскурівська, 47, дату 1903 року та назву Об’єднаного банку із зазначенням домовласника Ніренберга. За викладом Єсюніна, банківська назва змінилася 1908 року. Тому пізніша назва в каталозі не переносить спорудження самого будинку на 1908 рік.[1][2][3]
Банк, готель, редакції, музей
Банківське відділення займало не всю споруду. Історична стаття згадує в частині будинку невеликий готель «Венеція» та ресторан «Сан-Ремо». Після встановлення радянської влади в листопаді 1920 року будинок націоналізували й передали установам. Єсюнін перелічує подальших користувачів: обласний виконавчий комітет у 1950-х, міський комітет партії у 1960-х та редакції двох обласних газет у 1970-х роках.[1]
Від 1986 року, за цією публікацією, у будинку розмістився новостворений обласний художній музей. Цей рік позначає музейний етап використання споруди, а не її будівництво. Автор також зазначає втрату балконів другого поверху. Отже, фотографія показує пізніший стан фасадів: за нею можна побачити наріжне шатро та цегляний декор, але не відтворити всі елементи первісного вигляду.[1]
