Які питання поставили археологи

Одним із завдань експедиції було дослідження ремісничого передмістя, де раніше містилися виробничі ділянки. Іншим — продовження робіт на могильнику в околицях села, виявленому попереднього року. Уже на початку статті Волков розділяє ці напрями: польовий сезон охоплював кілька об’єктів, тому кожна знахідка зі звіту не стає автоматично козацькою.⁠[1]

Окрему берегову ділянку обстежували через небезпеку руйнування, зафіксовану саме 2020 року. Волков описав довгу тріщину й пояснив, що шурфи заклали для пошуку об’єктів, яким загрожувало знищення. Це причина тодішніх охоронних робіт, а не свідчення про стан місцевості в наступні роки.⁠[3]

П’ять шурфів без культурного шару

На береговій смузі заклали п’ять розвідувальних шурфів розміром 2 × 1 метр. У їхньому заповненні не виявили культурного шару. Автор описує слабко гумусований верхній прошарок, нижче — лес, а подекуди дрібне вапнякове каміння. Стратиграфія п’ятого шурфу відповідала першим чотирьом.⁠[2]

Цей результат має чіткий масштаб: він стосується перевірених шурфів. У підсумках Волков пише про обстежену берегову смугу, а не про відсутність решток на всій території Кам’янської Січі. Саме поруч у звіті наведено інший результат — матеріали передмістя. Зведення обох спостережень до висновку «на Січі нічого не знайдено» спотворило б польові дані.⁠[2]⁠[4]

Відходи як свідчення господарства

Шурф із боку козацького передмістя мав розмір 2 × 2 метри. За верхнім дерновим прошарком археологи побачили багато металургійного шлаку, уламків кераміки, металевих виробів, кісток тварин і риби. Темний ґрунт містив золу та дрібні фрагменти вугілля. Так звіт передає склад і характер заповнення, а не просто перелік окремих речей.⁠[2]

Волков припустив, що це був смітниковий викид; у підсумках він відзначив смітникове заповнення верхніх прошарків. Таке тлумачення дозволяє говорити про скупчення господарських відходів, але саме по собі не встановлює плану майстерні чи її власника. Металургійний шлак тут важливий як складник комплексу, а не як достатній доказ конкретної кузні в межах шурфу.⁠[2]⁠[4]

Різні об’єкти одного сезону

Інший перевірений об’єкт спершу привернув увагу великими пласкими каменями на поверхні. У шурфі виявили, зокрема, металевий дріт і перемішані ґрунти; культурного прошарку автор не зафіксував. У висновках Волков відніс цей об’єкт до середини XX століття. Сам вигляд кам’яної викладки, отже, ще не визначав її давності.⁠[2]⁠[4]

Натомість досліджене того ж сезону поховання в околицях села автор датував IV–III століттями до нашої ери за супровідними предметами. Припущення про ширший скіфський могильник у статті залишене саме припущенням. Цей давніший комплекс має власну історію: включати його до козацького некрополя або вважати доказом безперервного існування Січі від античності немає підстав.⁠[4]