Один перетин крізь кілька замків

Розвідкова траншея перетнула оборонний рів біля південної лінії укріплень. Її довжина становила 42 метри, а звичайна ширина — один метр; на кінцях траншею розширили. Дослідники заглиблювалися пошарово й фіксували відкриті конструкції описами, кресленнями та фотографіями. Тому дерев’яну оборону можна було вивчати разом із ґрунтом, у якому вона стояла, а також із шарами, що перекрили її після перебудов.⁠[4]

Ключовими виявилися сліди вертикальних брусів. У ґрунті залишилися порожнини з відбитками деревних волокон; нижче ще зберігалася зітліла деревина. Одна смуга таких слідів належала брусам прямокутного перетину, інша — конструкціям із півколод. Ровики для обох рядів починалися з одного давнього рівня поверхні. Саме ця спільна основа дала дослідникові підставу вважати їх одночасними частинами подвійної оборонної стіни.⁠[1]

Дерево тримало ґрунт

Дерев’яні елементи встановлювали в невеликі ровики й засипали землею. Нижні кінці були рівно обрізані та спиралися на природний ґрунт. У зовнішньому ряду напівзітлілі бруси збереглися на висоту 2,7 метра від основи, у внутрішньому — на 1,1 метра. Це висота збережених решток. Первісну довжину конструкцій Лукомський лише припускає, тому за цими числами не можна визначити повну висоту давньої стіни.⁠[5]

Між рядами лежала суміш темного ґрунту й жовтої глини. Дослідник простежив, що в наземній частині проміжок між дерев’яними стінками також був заповнений ґрунтом — більш ніж на 80 сантиметрів. У його реконструкції частокіл стояв на рівній вершині земляного валу. Перед укріпленням був оборонний рів; землю з нього використовували для насипів. Отже, дерево, вал і рів утворювали пов’язану систему оборони.⁠[2]⁠[6]

Період використання раннього частоколу допомогли визначити два наконечники арбалетних стріл, знайдені поблизу поверхні підсипки. У висновках Лукомський відносить функціювання цієї оборонної лінії до другої половини XIV — першої половини XV століття. Йдеться про датування дослідженої конструкції та її нашарувань. Воно не встановлює точного року спорудження всього замку.⁠[2]⁠[3]

Вал підростає, стіна зміщується

Дерев’яну оборону неодноразово змінювали. У XV столітті, за інтерпретацією розрізу, рів розширили, а частокіл замінили на вищому рівні досипаного валу. Згодом лінію дерев’яної стіни змістили всередину замку. Зітлілі бруси та стовпові ями Лукомський пов’язує з імовірною зрубно-каркасною конструкцією останньої чверті XV — першої чверті XVI століття. Її наземний вигляд, зокрема кількість ярусів і галерея, залишається реконструкцією.⁠[3]⁠[6]⁠[7]

Досліджена ділянка поставила й питання про давній в’їзд. Різниця висот між ранньою оборонною лінією та сусідніми підвищеннями дозволила авторові припустити, що тут могло існувати пониження, пов’язане з входом на замкову територію. Подвійний частокіл підтверджений матеріальними слідами, а розміщення ранньої брами — гіпотеза. Ця різниця важлива для читання реконструкцій: на одному рисунку можуть поєднуватися знайдені конструкції та запропонований дослідником вигляд утрачених частин.⁠[3]⁠[6]

Пізніше дерев’яні укріплення поступово замінювали мурованими. У перетині видно, як фундамент кам’яної стіни прорізав давнішу платформу валу. Проте дату появи саме цього муру встановити складніше: Лукомський допускає будівництво як у другій половині XVI, так і в першій третині XVII століття. Археологічний перетин показує послідовність змін значно впевненіше, ніж дозволяє прив’язати кожну зміну до окремого року.⁠[3]⁠[7]