Текст і переклад
Правопис книги збережено, курсив — як у книзі. Наші вставки — у квадратних дужках.
Оригінал
ЖОРНИЩЕ, мѣстечко расположено при почтовой дорогѣ изъ Липовца въ Гайсинъ и Брацлавъ, въ 18-ти верстахъ отъ перваго города и въ 35-ти отъ каждаго изъ двухъ послѣднихъ. Ручей Семиричка, протекающій чрезъ мѣстечко, начинается за селомъ Бондуровкою Брацлавскаго уѣзда и впадаетъ въ Собокъ напротивъ с. Луговой, въ 2-хъ верстахъ отъ Жорнищъ. Окрестныя поля нѣсколько глинисты, но плодородны. Еще въ недавнее время они были покрыты лѣсомъ, по истребленіи коего остаются одни пни. Жителей обоего пола: православныхъ 1472, римскихъ католиковъ 49, евреевъ 1150. Жорнище, по увѣренію жителей, основано послѣ руинъ позже окрестныхъ селъ и мѣстечекъ. Частною собственностію оно здѣлалось, подобно большей части мѣстечекъ и селъ Кіевской губерніи, въ первой половинѣ прошлаго вѣка. Въ 1787 году Жорнище принадлежало Выслоцкому, старостѣ Конигродскому, устроившему латинскій монастырь въ мѣстечкѣ ордена реформатовъ 1). Въ послѣдствіи оно причислено къ имѣніямъ Струтинскихъ. Въ 1802 году, по конкурсовому рѣшенію, Жорнище раздѣлено между пятью владѣльцами: Хлопицкимъ, Пулавскимъ, Устарбовскимъ, Крушельницкимъ и Вислоцкимъ. Въ послѣдующіе годы Жорницкое имѣніе еще раздѣлялось такъ, что нынѣ имѣетъ до 20 владѣльцовъ. Вотъ списокъ ихъ по свѣдѣніямъ изъ казенной палаты заимствованнымъ:
Переклад
ЖОРНИЩЕ, містечко, розташоване при поштовому шляху з Липовця до Гайсина й Брацлава, за 18 верст від першого міста і за 35 — від кожного з двох останніх. Струмок Семиричка, що протікає через містечко, починається за селом Бондуровкою Брацлавського повіту й впадає в Собок навпроти с. Лугової, за 2 версти від Жорнища. Навколишні поля дещо глинисті, але родючі. Ще недавно вони були вкриті лісом, після винищення якого лишилися самі пні. Жителів обох статей: православних 1472, римських католиків 49, євреїв 1150. Жорнище, як запевняють жителі, засноване після руїн, пізніше від навколишніх сіл і містечок. Приватною власністю воно стало, як і більшість містечок і сіл Київської губернії, у першій половині минулого століття. 1787 року Жорнище належало Вислоцькому, конигродському старості, який заснував у містечку латинський монастир ордену реформатів 1). Згодом його приписано до маєтків Струтинських. 1802 року за конкурсним рішенням Жорнище поділено між п’ятьма власниками: Хлопицьким, Пулавським, Устарбовським, Крушельницьким і Вислоцьким. У наступні роки жорницький маєток ділився й далі, тож нині має до 20 власників. Ось їхній список за відомостями, отриманими з казенної палати:
Оригінал
| земли дес. | р. д. м. п. | ||
| а) Клавдій Яцентьевичъ Вильчопольскій | 1149 | — | 181. |
| б) Владиміръ и Сабина Хлопицкіе | 325 | — | 72. |
| в) Карлъ Братковскій | 227 | — | 50. |
| г) Елисавета Стамировская, съ частію ей принадлежащею въ селѣ Вернинѣ | 274 | — | 91. |
| д) Евфросинія Рутковская (православ.) | 181 | — | 41. |
| е) Анеля Будзынская, Роза Гляцеръ и Елеонора Вербицкая, сестры | 179 | — | 66. |
| ж) Дѣти Тита Фаленскаго | 178 | — | 41. |
| з) Розалія Пухальская | 127 | — | 26. |
| и) Іоакимъ Яворскій (православ.) | 90 | — | 14. |
| і) Соломія Устарбовская | 70 | — | 13. |
| к) Карлъ Полтовичъ | 42 | — | 7. |
| л) Наслѣдники Ивана Синькевича | 20 | — | 7. |
| м) Ираклій Степановичъ Никитенко (совѣтникъ казен. палаты прав.) | 3 | — | 1. |
| н) Берко Лупинскій, коллекаторъ | 54 | — | 5. |
| о) Приходская церковь | 80 | — | — |
Переклад
| землі дес. | ревізьких душ чол. статі | ||
| а) Клавдій Яцентьєвич Вильчопольський | 1149 | — | 181. |
| б) Володимир і Сабіна Хлопицькі | 325 | — | 72. |
| в) Карл Братковський | 227 | — | 50. |
| г) Єлисавета Стамировська, з частиною, що належить їй у селі Вернині | 274 | — | 91. |
| д) Євфросинія Рутковська (правосл.) | 181 | — | 41. |
| е) Анеля Будзинська, Роза Гляцер і Елеонора Вербицька, сестри | 179 | — | 66. |
| ж) Діти Тита Фаленського | 178 | — | 41. |
| з) Розалія Пухальська | 127 | — | 26. |
| и) Іоаким Яворський (правосл.) | 90 | — | 14. |
| і) Соломія Устарбовська | 70 | — | 13. |
| к) Карл Полтович | 42 | — | 7. |
| л) Спадкоємці Івана Синькевича | 20 | — | 7. |
| м) Іраклій Степанович Никитенко (радник казен. палати, правосл.) | 3 | — | 1. |
| н) Берко Лупинський, колектор | 54 | — | 5. |
| о) Парафіяльна церква | 80 | — | — |
Оригінал
Церковь приходская, Михайловская, первоначально была построена деревяная въ 1753 году владѣлицею Юліею Струтинскою. Она существовала до 1835 года, въ которомъ римско-католическій реформатскій монастырь закрытъ, а каменная монастырская церковь обращена въ приходскую православную. Неизвѣстно въ какомъ именно году построена эта церковь. Въ 1849 году она фундаментально исправлена и поставленъ иконостасъ. По штатамъ причислена къ 5-му классу сельскихъ церквей. Причтъ живетъ въ зданіяхъ бывшаго реформатскаго монастыря.
Переклад
Парафіяльна церква, Михайлівська, спочатку була дерев’яна, збудована 1753 року власницею Юлією Струтинською. Вона існувала до 1835 року, у якому римо-католицький реформатський монастир закрито, а кам’яну монастирську церкву перетворено на парафіяльну православну. Невідомо, якого саме року збудовано цю церкву. 1849 року її ґрунтовно відремонтовано й поставлено іконостас. За штатом її зараховано до 5-го класу сільських церков. Причт живе в будівлях колишнього реформатського монастиря.
Оригінал
Въ этомъ году 15-го Мая переѣзжалъ чрезъ Жорнище Король Станиславъ Понятовскій. Начальникъ монастыря, глубокій старецъ, говорилъ предъ нимъ рѣчь на латинскомъ языкѣ изъ текста: nunc demitte servum tuum Domine. При этомъ присутствовалъ и принужденъ выслушать латинскую рѣчь Пріора и еврейскій кагалъ. См. въ подрожьѣ круля Станислава Августа до Каніова въ Варшав. газетѣ за 1858 годъ № 198-й.
Переклад
Того року 15 травня через Жорнище проїжджав король Станіслав Понятовський. Настоятель монастиря, глибокий старець, виголосив перед ним промову латинською мовою на текст: nunc demitte servum tuum Domine [тепер відпусти раба твого, Господи]. При цьому був присутній — і мусив вислухати латинську промову пріора — також єврейський кагал. Див. у подрожьѣ круля Станислава Августа до Каніова [«подорож короля Станіслава Августа до Канева»] у Варшав. газеті за 1858 рік, № 198-й.
Оригінал
Къ Жорницкой церкви приписана деревня Вязовица, лежащая въ 2-хъ верстахъ отъ Жорнищъ, при ручьѣ того же наименованія, отдѣляющемъ эту деревню отъ села Красненькаго. Жителей обоего пола 187; земли 365 десятинъ. Принадлежитъ Якову Бартошевицкому.
Переклад
До жорницької церкви приписано село В’язовиця, що лежить за 2 версти від Жорнища, на однойменному струмку, який відділяє це село від села Красненького. Жителів обох статей 187; землі 365 десятин. Належить Якову Бартошевицькому.
Примітки до перекладу
Міри. Верста — близько 1,07 км, десятина — близько 1,09 га. У статті: 18 верст ≈ 19,2 км; 2 версти ≈ 2,1 км; 365 десятин ≈ 399 га. Перерахунок наш.
Назва. «Жорнище» — Жорнище.
«Деревня». У Похилевича — поселення без власної парафії, приписане до парафії іншого села. Перекладаємо «село».
«Клас» парафії. Розряд парафії за церковним штатом, від якого залежали утримання причту й кількість землі.
«Містечко». Невелике торговельне поселення з ярмарками й торгами, проміжне між селом і містом.
Про джерело
- Книга
- «Сказания о населенных местностях Киевской губернии» (Похилевич Л. И., Київ, 1864)
- Розділ
- Липовецький повіт, «ЛИПОВЕЦКІЙ УѢЗДЪ.»
- Ліцензія
- Книга — суспільне надбання. Наша розшифровка й переклад — CC BY 4.0.
Як цитувати
Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. Киев, 1864. С. 311–312. Розшифровка й переклад: «Минуле», 2026. https://mynule.com.ua/dzherela/pokhylevych-1864/zhornyshche/