Текст і переклад
Правопис книги збережено, курсив — як у книзі. Наші вставки — у квадратних дужках.
Оригінал
ЛИНЦЫ, мѣстечко лежитъ на равнинѣ при соединеніи рѣчекъ: Соба, Собка и Вязовицы, въ 18-ти верстахъ ниже города Липовца. Въ древности окружено было валомъ и рвовомъ, слѣды коихъ примѣтны и нынѣ. Ровъ могъ быть наполняемъ водою. Съ восточной стороны мѣстечка, есть нѣсколько древнихъ могилъ, въ коихъ, во время казацкихъ войнъ, выдѣлываема была селитра. Мѣстечко раздѣляется на три части, именуемыя: Голиками, Варваровкою и Морозовкою и предмѣстья: Ольшанка и Райки. Жителей обоего пола въ мѣстечкѣ съ предмѣстіями: православныхъ 3130, римскихъ католиковъ 242, евреевъ 3570. Въ 1775 году было 202 дома въ мѣстечкѣ и 107 на предмѣстьяхъ. Линцы во время казацкихъ войнъ упоминаются подъ именемъ города. Въ 1653 году онъ былъ сожженъ Чарнецкимъ. При раздачѣ малороссійскихъ городовъ польскимъ правительствомъ въ частную собственность вельможъ, Линцы съ 17-ю селами достались Сангушкамъ. Въ 1787 году во время проѣзда короля Станислава Понятовскаго изъ Канева, Линцы принадлежали воеводѣ Волынскому князю Іерониму Сангушкѣ 1). Отъ князей Сангушковъ Линцы перешли къ графу Игнатію Антоновичу Плятеру, отставному капитану артиллеріи бывшихъ польскихъ войскъ, умершему въ 1854 году. По смерти его осталось 4 сына: Константинъ, Владиміръ, Викторъ и ..... Имѣніе же состояло: а) въ Линецкой волости 4000 р. д. м. п. б) въ Ровенскомъ уѣздѣ 5000, в) въ Виленской и Ковенской губерніяхъ 5000. Линецкая волость предоставлена старшему сыну Константину (латин. испов., род. 1815 года, женатъ на Беатриссѣ де Монтережіо, дочери придворнаго доктора Прусскаго короля). Слѣдующія села причисляются къ Линецкому имѣнію, въ коемъ вообще числится земли 16,423 десятины:
Переклад
ІЛЛІНЦІ, містечко, лежить на рівнині при злитті річечок: Собу, Собку і В’язовиці, за 18 верст нижче міста Липовця. У давнину воно було оточене валом і ровом, сліди яких помітні й нині. Рів можна було наповнювати водою. Зі східного боку містечка є кілька давніх могил, у яких під час козацьких воєн виробляли селітру. Містечко поділяється на три частини, що звуться Голики, Варваровка і Морозовка, і передмістя Ольшанка та Райки. Жителів обох статей у містечку з передмістями: православних 3130, римських католиків 242, євреїв 3570. 1775 року було 202 будинки в містечку і 107 на передмістях. Під час козацьких воєн Іллінці згадуються як місто. 1653 року його спалив Чарнецький. Коли польський уряд роздавав малоросійські міста у приватну власність вельможам, Іллінці з 17 селами дісталися Сангушкам. 1787 року, під час проїзду короля Станіслава Понятовського з Канева, Іллінці належали волинському воєводі князеві Ієронімові Сангушкові 1). Від князів Сангушків Іллінці перейшли до графа Ігнатія Антоновича Плятера, відставного капітана артилерії колишнього польського війська, який помер 1854 року. Після його смерті залишилося 4 сини: Костянтин, Володимир, Віктор і ..... Маєток же складався: а) в іллінецькій волості 4000 ревізьких душ чоловічої статі, б) у Ровенському повіті 5000, в) у Віленській і Ковенській губерніях 5000. Іллінецьку волость віддано старшому синові Костянтину (латин. віросп., нар. 1815 року, одружений з Беатрисою де Монтережіо, дочкою придворного лікаря пруського короля). До іллінецького маєтку, у якому загалом налічується 16 423 десятини землі, приписано такі села:
Оригінал
| м. Линцы. | с. Красненьке. |
| с. Павловка. | с. Борысовка. |
| с. Улановка. | с. Неминка. |
| с. Лысагора. | с. Тягунъ. |
Переклад
| м. Іллінці. | с. Красненьке. |
| с. Павлівка. | с. Борисівка. |
| с. Уланівка. | с. Неменка. |
| с. Лиса Гора. | с. Тягун. |
Оригінал
Приходскихъ православныхъ церквей три, всѣ деревяныя:
Переклад
Парафіяльних православних церков три, усі дерев’яні:
Оригінал
1) Во имя Воскресенія Христова, въ самомъ мѣстечкѣ о семи главахъ, съ придѣломъ во имя Преображенія Господня, построена въ 1801 году прихожанами, при помощи бывшаго помѣщика, князя Іеронима Сангушки. Существовавшая въ Линцахъ, до построенія нынѣшней, Воскресенская церковь находилась на мѣстѣ занимаемомъ нынѣ помѣщичьимъ садомъ. Она была построена еще княгинею Варварою Сангушковою. Близъ нея тамъ, гдѣ нынѣ среди торговой площади лежитъ большой камень, находилась особая церковь во имя Преображенія Господня, разобранная въ концѣ прошлаго вѣка. По штатамъ Воскресенская церковь причислена къ 5-му классу; земли имѣетъ 52 десятины.
Переклад
1) На честь Воскресіння Христового, у самому містечку, семибанна, з бічним вівтарем на честь Преображення Господнього, збудована 1801 року парафіянами, за допомогою колишнього поміщика, князя Ієроніма Сангушка. Воскресенська церква, що була в Іллінцях до побудови нинішньої, стояла на місці, яке нині займає поміщицький сад. Її збудувала ще княгиня Варвара Сангушкова. Поблизу неї, там, де нині посеред торгової площі лежить великий камінь, стояла окрема церква на честь Преображення Господнього, розібрана наприкінці минулого століття. За штатом Воскресенську церкву зараховано до 5-го класу; землі має 52 десятини.
Оригінал
Первою женою онъ имѣлъ дочь генерала артиллеріи Евстафія Потоцкаго, умершую отъ родовъ; потомъ дочь канцлера литовскаго князя Сапеги, которая разведшись съ нимъ, вышла за Северина Потоцкаго; наконецъ вдову изъ дома Прушинскихъ. Другая ея сестра была за Кордышемъ.
Переклад
Першою дружиною в нього була дочка генерала артилерії Євстафія Потоцького, яка померла від пологів; потім дочка литовського канцлера князя Сапєги, яка, розлучившись із ним, вийшла заміж за Северина Потоцького; нарешті — вдова з дому Прушинських. Друга її сестра була заміжня за Кордишем.
Оригінал
2) Троицкая, въ части мѣстечка называемой Морозовкою, построена 1766 года. Состоитъ въ 6-мъ классѣ; земли имѣетъ 56 десятинъ.
Переклад
2) Троїцька, у частині містечка, що зветься Морозовкою, збудована 1766 року. Належить до 6-го класу; землі має 56 десятин.
Оригінал
3) Богородичная, на предмѣстьѣ Ольшанкѣ, построена 1773 года. Состоитъ въ 7-мъ классѣ; земли имѣетъ 39 десятинъ. Латинскій костелъ въ линцахъ каменный, великолѣпный, построенный на собственный счетъ княземъ Іеронимомъ Сангушкою 1785 года. Священникъ получаетъ жалованья отъ казны 275 руб. и имѣетъ земли до 100 морговъ. Впрочемъ и до построенія нынѣшняго каменнаго костела существовалъ въ Линцахъ малый деревяный костелъ, построенный немедленно по утвержденіи польскаго владычества въ краѣ.
Переклад
3) Богородична, на передмісті Ольшанці, збудована 1773 року. Належить до 7-го класу; землі має 39 десятин. Латинський костел в Іллінцях кам’яний, пишний, збудований власним коштом князем Ієронімом Сангушком 1785 року. Священник отримує від казни платню 275 руб. і має до 100 моргів землі. Утім, і до побудови нинішнього кам’яного костелу в Іллінцях існував малий дерев’яний костел, збудований одразу після утвердження польського панування в краї.
Примітки до перекладу
Міри. Верста — близько 1,07 км, десятина — близько 1,09 га. У статті: 18 верст ≈ 19,2 км; 423 десятини ≈ 462 га; 52 десятини ≈ 56,8 га; 56 десятин ≈ 61,2 га; 39 десятин ≈ 42,6 га. Перерахунок наш.
Назва. «Линцы» — Іллінці. Тепер — місто Іллінці Вінницької області.
«Могили». У Похилевича так названо кургани — земляні насипи над давніми похованнями; іноді й звичайні поховання.
«Клас» парафії. Розряд парафії за церковним штатом, від якого залежали утримання причту й кількість землі.
«Містечко». Невелике торговельне поселення з ярмарками й торгами, проміжне між селом і містом.
«Придел». Бічний вівтар у храмі з окремим посвяченням; перекладаємо «бічний вівтар».
Про джерело
- Книга
- «Сказания о населенных местностях Киевской губернии» (Похилевич Л. И., Київ, 1864)
- Розділ
- Липовецький повіт, «ЛИПОВЕЦКІЙ УѢЗДЪ.»
- Ліцензія
- Книга — суспільне надбання. Наша розшифровка й переклад — CC BY 4.0.
Як цитувати
Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. Киев, 1864. С. 312–313. Розшифровка й переклад: «Минуле», 2026. https://mynule.com.ua/dzherela/pokhylevych-1864/illintsi/