Текст і переклад
Правопис книги збережено, курсив — як у книзі. Наші вставки — у квадратних дужках.
Оригінал
ЖАБОТИНЪ, мѣстечко въ юговосточной части уѣзда, на границѣ съ Чигиринскимъ, при незначительномъ ручьѣ Жабянкѣ, впадающемъ въ Тясминъ близъ Жаботинскаго монастыря. Это красивое мѣстечко, лежащее на полянѣ, окруженной съ трехъ сторонъ огромнымъ Мотроненскимъ лѣсомъ, въ прошломъ вѣкѣ принадлежало къ обширному Смѣлянскому имѣнію. Графъ Александръ Александровичъ Самойловъ подарилъ Жаботинъ своей дочери Еленѣ Александровнѣ Захаржевской, которая продала это имѣніе, заключающее 3790 десятинъ отличной земли отцу нынѣшняго владѣльца штабъ-ротмистра Валеріана Эразмовича Фліорковскаго (лат. исп. Ему также принадлежитъ 300 рев. душъ Александрійскаго уѣзда въ селѣ Василевкѣ). Жителей обоего пола въ мѣстечкѣ: православныхъ 2555, римскихъ католиковъ 10, раскольниковъ 4, евреевъ 770. Тотчасъ за мѣстечкомъ, по дорогѣ въ монастырь, находится каменная скала, на 100 саженей въ длину, изъ коей добывается строительный камень. Въ самомъ мѣстечкѣ, на горѣ, находятся остатки древняго замка. Жаботинъ извѣстенъ въ малороссійской исторіи тѣмъ, что былъ центромъ послѣдняго возстанія Малороссіанъ въ 1768 году противъ Поляковъ, принявшаго такіе обширные размѣры, что при слабости польскаго правительства, оно могло быть подавлено только помощію великороссійскихъ войскъ. Еще въ 1765 году Жаботинскій сотникъ Харько, собравъ 700 козаковъ, рѣшился было начать возстаніе. Князь Чарторыйскій, воевода русскій и рейментарь, да субалтернъ «украинской партіи» Игнатій Вороничъ, предупредили возстаніе, схвативъ обманомъ Харька, и въ послѣднихъ числахъ мая, въ селѣ Шамраевкѣ, отрубили ему, на конюшнѣ, голову. Память о Харькѣ сохранилась въ народной пѣснѣ. (Въ собраніи Метлинскаго стр. 425).
Переклад
ЖАБОТИН, містечко в південно-східній частині повіту, на межі з Чигиринським, над незначним струмком Жаб’янкою, що впадає в Тясмин біля Жаботинського монастиря. Це гарне містечко, що лежить на поляні, з трьох боків оточеній величезним Мотронинським лісом, у минулому столітті належало до великого смілянського маєтку. Граф Олександр Олександрович Самойлов подарував Жаботин своїй дочці Олені Олександрівні Захаржевській, яка продала цей маєток, що охоплює 3790 десятин чудової землі, батькові нинішнього власника — штабс-ротмістра Валеріана Еразмовича Фліорковського (латинського віросповідання. Йому також належать 300 рев. душ Олександрійського повіту в селі Василевці). Жителів обох статей у містечку: православних 2555, римо-католиків 10, розкольників 4, євреїв 770. Відразу за містечком, на дорозі до монастиря, є кам’яна скеля завдовжки 100 сажнів, з якої добувають будівельний камінь. У самому містечку, на горі, є залишки давнього замку. Жаботин відомий у малоросійській історії тим, що був осередком останнього повстання малоросіян 1768 року проти поляків, яке набуло такого великого розмаху, що за слабкості польського уряду його можна було придушити лише за допомогою великоросійських військ. Ще 1765 року жаботинський сотник Харько, зібравши 700 козаків, наважився було почати повстання. Князь Чарторийський, воєвода руський і рейментар, та субалтерн «української партії» Ігнатій Воронич запобігли повстанню, обманом схопивши Харька, і в останніх числах травня в селі Шамраєвці відрубали йому на стайні голову. Пам’ять про Харька збереглася в народній пісні. (У збірці Метлинського, с. 425).
Оригінал
До 1843 года было три церкви: Успенская, Николаевская и Преображенская. Визита 1741 года построеніе ихъ относитъ: Успенской къ 1730 году, Николаевской къ 1720, Преображенской къ 1738. Приходскихъ дворовъ во время визиты принадлежало: къ Успенской 80, Преображенской 70, а къ Николаевской 40 въ мѣстечкѣ и столько же въ селѣ Куликовкѣ; но всѣ они строились на мѣстѣ давнѣйшихъ. Изъ описанія церквей Чигиринской протопопіи игумена Мелхиседека видно, что предшествовавшія Жаботинскія церкви были построены: Преображенская 1661 года, по благословенію митрополита Діонисія Балабана, потомъ въ 1701, по благословенію архіепископа Кіевскаго Варлаама Ясинскаго, и 1766 по разрѣшенію епископа Переяславскаго Гервасія; Успенская 1708 года и 1765; Николаевская 1703 и 1848. Преображенская упразднена при введеніи штатовъ; Успенская по обветшаніи разобрана, а на мѣсто ея построена прихожанами въ 1851 году новая. По штатамъ состоитъ въ 5-мъ классѣ; земли имѣетъ 52 десятины. Николаевская церковь по штатамъ причислена къ 7-му классу; земли имѣетъ 50 десятинъ. Она очень ветха, по давности существованія.
Переклад
До 1843 року було три церкви: Успенська, Миколаївська і Преображенська. Візита 1741 року відносить їх спорудження: Успенської — до 1730 року, Миколаївської — до 1720-го, Преображенської — до 1738-го. Парафіяльних дворів на час візити належало: до Успенської 80, до Преображенської 70, а до Миколаївської 40 у містечку і стільки ж у селі Куликовці; але всі вони будувалися на місці давніших. З опису церков Чигиринської протопопії ігумена Мелхиседека видно, що попередні жаботинські церкви були збудовані: Преображенська — 1661 року з благословення митрополита Діонісія Балабана, потім 1701-го з благословення архієпископа київського Варлаама Ясинського і 1766-го з дозволу єпископа переяславського Гервасія; Успенська — 1708 і 1765 року; Миколаївська — 1703 і 1848 року. Преображенську скасовано під час запровадження штатів; Успенську через ветхість розібрано, а на її місці парафіяни 1851 року збудували нову. За штатами вона належить до 5-го класу; землі має 52 десятини. Миколаївську церкву за штатами зараховано до 7-го класу; землі має 50 десятин. Вона дуже ветха через давність.
Примітки до перекладу
Міри. Сажень — близько 2,13 м, десятина — близько 1,09 га. У статті: 3790 десятин ≈ 4141 га; 100 сажнів ≈ 213 м; 52 десятини ≈ 56,8 га; 50 десятин ≈ 54,6 га. Перерахунок наш.
Назва. «Жаботинъ» — Жаботин.
«Візита». Опис парафії, складений під час перевірки (візитації) деканату; Похилевич часто цитує візити XVIII ст.
«Клас» парафії. Розряд парафії за церковним штатом, від якого залежали утримання причту й кількість землі.
«Містечко». Невелике торговельне поселення з ярмарками й торгами, проміжне між селом і містом.
Про джерело
- Книга
- «Сказания о населенных местностях Киевской губернии» (Похилевич Л. И., Київ, 1864)
- Розділ
- Черкаський повіт, «Имѣнія принадлежащія разнымъ помѣщикамъ.»
- Ліцензія
- Книга — суспільне надбання. Наша розшифровка й переклад — CC BY 4.0.
Як цитувати
Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. Киев, 1864. С. 657–658. Розшифровка й переклад: «Минуле», 2026. https://mynule.com.ua/dzherela/pokhylevych-1864/zhabotyn/
