Текст і переклад

Правопис книги збережено, курсив — як у книзі. Наші вставки — у квадратних дужках.

Оригінал

ВОЛИЦА, село въ 4-хъ верстахъ отъ Степка, при рѣкѣ Ивницѣ, при самой границѣ Житомирскаго уѣзда. Называется Зарубинецкою Волицею въ отличіе отъ другихъ Волицъ. Жителей обоего пола: православныхъ 642, римскихъ католиковъ 88. Земли 2630 десятинъ. Принадлежитъ Сигизмунду и Брониславу Рациборовскимъ, подъ управленіемъ матери ихъ Терезы.

Переклад

ВОЛИЦЯ, село за 4 версти від Степка, на річці Івниці, біля самої межі Житомирського повіту. Її називають Зарубинецькою Волицею на відміну від інших Волиць. Жителів обох статей: православних 642, римо-католиків 88. Землі 2630 десятин. Належить Сигізмундові й Броніславові Рациборовським, під управою їхньої матері Терези.

Оригінал

Церковь Свято-Михайловская, деревяная, 7 класса, земли имѣетъ 56 десятинъ; построена въ прошломъ вѣкѣ, но неизвѣстно въ какомъ именно году.

Переклад

Церква Свято-Михайлівська, дерев’яна, 7-го класу, землі має 56 десятин; збудована в минулому столітті, але невідомо, якого саме року.

Примітки до перекладу

Міри. Верста — близько 1,07 км, десятина — близько 1,09 га. У статті: 4 версти ≈ 4,3 км; 2630 десятин ≈ 2873 га; 56 десятин ≈ 61,2 га. Перерахунок наш.

Назва. «Волица» — Волиця. Тепер — село Волиця, центр Волицької громади Житомирського району Житомирської області (давніше — Зарубинецька Волиця).

«Клас» парафії. Розряд парафії за церковним штатом, від якого залежали утримання причту й кількість землі.

Про джерело

Книга
«Сказания о населенных местностях Киевской губернии» (Похилевич Л. И., Київ, 1864)
Розділ
Сквирський повіт, «Мѣстечка и селенія принадлежавшія въ прошломъ и текущемъ столѣтіи разнымъ лицамъ.»
Сторінки
226 · скан 226
Ліцензія
Книга — суспільне надбання. Наша розшифровка й переклад — CC BY 4.0.

Як цитувати

Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. Киев, 1864. С. 226. Розшифровка й переклад: «Минуле», 2026. https://mynule.com.ua/dzherela/pokhylevych-1864/volytsia/