Текст і переклад
Правопис книги збережено, курсив — як у книзі. Наші вставки — у квадратних дужках.
Оригінал
СОЛТАНОВКА великая и малая, два небольшія селенія, въ двухъ верстахъ одно отъ другаго, по рѣкѣ Стугнѣ, выше Василькова, расположенныя, изъ коихъ въ первомъ 725 душъ обоего пола, а въ другомъ 665. Принадлежатъ: малая Солтановка вмѣстѣ съ деревнею Руликовымъ (см. Мытница) и 2456 десятинъ земли братьямъ Августу и Іосифу Кондратьевичамъ Руликовскимъ. Великая Солтановка съ 1323 десятинами земли сестрѣ ихъ Екатеринѣ, бывшей замужемъ за Порфиріемъ Шиповскимъ. Названіе свое сёла эти получили отъ дворянской фамиліи Солтанъ, изъ которой найболѣе извѣстенъ православный митрополитъ Кіевскій Іосифъ II Солтанъ. Онъ былъ прежде принятія духовнаго сана земскимъ подскарбіемъ. Еще прежде 1581 года въ актахъ упоминается Курикъ Солтанъ, владѣлецъ Солтановки. Въ 1612 году Янъ Аксакъ, судія Кіевскій и дѣдичъ Мотовиловскій послалъ на урочище Красно, до Солтановки принадлежавшее, 60 плуговъ съ людьми, которые самоправно вспахавши поле, засѣяли его «ярымъ збожемъ». Янъ Солтанъ занесъ въ томъ же году жалобу до гроду Кіевскаго. Чрезъ два года жаловался, что судья наслалъ своихъ людей на Соловіевску пущу (лѣсъ), принадлежащую ему, Солтану, и въ ней произвелъ опустошенія и поруби. Въ 1636 году Солтаны принуждены были продать судьѣ Стефану Аксаку свое имѣніе «съ замкомъ въ мѣстечку Солтановци и зо всимъ будованіемъ и стрѣльбою будучою», какъ выражается продажный актъ. Съ Солтановкою продана Соловіевка, какъ тогда называлась Солтановка малая, а также Даниловка надъ рѣчкою Бобрицею и всѣ эги имѣнія за 9000 злотыхъ польскихъ, считая въ каждомъ по 30 грошей. Думаютъ, что малая Солтановка или Соловіевка древнѣе великой и существовала уже въ XII вѣкѣ и вмѣстѣ съ Гуляниками или Мотовиловкою принадлежала Кіево-печерской Лаврѣ. Незнаемъ къ этой-ли эпохѣ, или еще древнѣйшей, должно относить замковище въ малой Солтановкѣ надъ яромъ, на высокой горѣ. Оно обведено высокимъ валомъ. По преданію жителей, когда-то въ этомъ замкѣ заперты были зачумленные турки. Въ великой Солтановкѣ также есть древнее замковище окруженное валомъ, отчасти поврежденнымъ. Есть также двѣ могилы, называемыя Близнятами, безъ сомнѣнія отъ сходной формы и отъ близкаго сосѣдства. Къ древностямъ Солтановки нужно также отнесть то, что недавно на поляхъ ея, невдалекѣ отъ Унавы. найденъ случайно въ землѣ глиняный кувшинъ древней формы. Онъ замѣчателенъ тѣмъ, что на внѣшней сторонѣ его, въ тройномъ ряду украшеній, находились неизвѣстные знаки, которые нѣкоторые изъ окрестной польской шляхты признавали за дворянскіе гербы предковъ ихъ. Кувшинъ этотъ имѣлъ высоты до 7-ми вершковъ, здѣланъ изъ черной муравленной глины и ничего не содержалъ въ себѣ кромѣ земли. Но глубже подъ нимъ оказался пепелъ сожженнаго тѣла, остатки костей и угли, а самая земля въ томъ мѣстѣ вызжена была до красноты кирпича.
Переклад
СОЛТАНІВКА велика й мала — два невеликі поселення, розташовані за дві версти одне від одного над річкою Стугною, вище від Василькова; у першому з них 725 душ обох статей, а в другому — 665. Належать: Мала Солтанівка разом із селом Руликовим (див. Митниця) і 2456 десятинами землі — братам Августу та Іосифу Кондратовичам Руликовським. Велика Солтанівка з 1323 десятинами землі — їхній сестрі Катерині, що була заміжня за Порфирієм Шиповським. Свою назву ці села дістали від шляхетського роду Солтанів, з якого найвідоміший православний митрополит київський Іосиф II Солтан. До прийняття духовного сану він був земським підскарбієм. Ще до 1581 року в актах згадується Курик Солтан, власник Солтанівки. 1612 року Ян Аксак, суддя київський і дідич мотовилівський, послав на урочище Красно, що належало до Солтанівки, 60 плугів із людьми, які самоправно зорали поле й засіяли його «ярымъ збожемъ» [ярим збіжжям]. Ян Солтан того ж року заніс скаргу до київського гроду. Через два роки він скаржився, що суддя наслав своїх людей на Соловієвську пущу (ліс), яка належала йому, Солтанові, і вчинив у ній спустошення й порубки. 1636 року Солтани змушені були продати судді Стефану Аксаку свій маєток «съ замкомъ въ мѣстечку Солтановци и зо всимъ будованіемъ и стрѣльбою будучою» [із замком у містечку Солтанівці і з усіма будівлями та наявною вогнепальною зброєю], як сказано в акті продажу. Разом із Солтанівкою продано Соловієвку — так тоді називалася Мала Солтанівка, — а також Даниловку над річкою Бобрицею, і всі ці маєтки — за 9000 злотих польських, рахуючи в кожному [злотому] по 30 грошів. Вважають, що Мала Солтанівка, або Соловієвка, давніша за Велику, існувала вже в XII столітті й разом із Гуляниками, або Мотовилівкою, належала Києво-Печерській лаврі. Не знаємо, чи до цієї епохи, чи до ще давнішої слід відносити замковище в Малій Солтанівці над яром, на високій горі. Воно обведене високим валом. За переказом жителів, колись у цьому замку були замкнені зачумлені турки. У Великій Солтанівці також є давнє замковище, оточене валом, частково пошкодженим. Є також дві могили, які називають Близнятами, безсумнівно, через подібну форму й близьке сусідство. До старожитностей Солтанівки слід також віднести те, що недавно на її полях, неподалік від Унави, випадково знайдено в землі глиняний глечик давньої форми. Він примітний тим, що на його зовнішньому боці, у потрійному ряду оздоб, були невідомі знаки, які дехто з навколишньої польської шляхти визнавав за шляхетські герби своїх предків. Цей глечик мав до 7 вершків заввишки, був зроблений із чорної полив’яної глини й не містив нічого, крім землі. Але глибше під ним виявилися попіл спаленого тіла, рештки кісток і вуглини, а сама земля в тому місці була випалена до червоності цегли.
Оригінал
Въ началѣ истекшаго вѣка, православныя церкви существовали въ обѣихъ Солтановкахъ. Унію онѣ кажется приняли въ одно время съ церквами Бѣлоцерковщины, то есть около 1737 года. Въ визитѣ 1746 года (Хвастовс. декан.) отмѣчено, что Свято-Михайловская церковь въ великой Солтановкѣ не была освящена и неимѣла особаго священника и что какъ въ ней, такъ и мало-Солтановской Николаевской церкви совершалъ Богослуженіе и исполнялъ требы священникъ Григорій. Въ малой Солтановкѣ церковь и нынѣ существуетъ та самая, которая еще въ началѣ прошлаго вѣка построена и описана въ приведенной нами визитѣ 1746 года. Въ великой же Солтановкѣ на мѣсто прежней обветшавшей церкви построена въ 1842 году нынѣшняя. Обѣ церкви причислены къ 7-му классу; земли находится при велико-Солтановской церкви указная пропорція, а при мало-Солтановской 43 десятины.
Переклад
На початку минулого століття в обох Солтанівках існували православні церкви. Унію вони, здається, прийняли одночасно з церквами Білоцерківщини, тобто близько 1737 року. У візиті 1746 року (фастівський деканат) зазначено, що Свято-Михайлівська церква у Великій Солтанівці не була освячена й не мала окремого священика і що як у ній, так і в малосолтанівській Миколаївській церкві правив богослужіння й виконував треби священик Григорій. У Малій Солтанівці й нині існує та сама церква, яку збудовано ще на початку минулого століття й описано в наведеній нами візиті 1746 року. А у Великій Солтанівці на місці колишньої, занепалої церкви 1842 року збудовано нинішню. Обидві церкви віднесено до 7-го класу; при великосолтанівській церкві є землі в указній пропорції, а при малосолтанівській — 43 десятини.
Примітки до перекладу
Міри. Десятина — близько 1,09 га. У статті: 2456 десятин ≈ 2683 га; 1323 десятини ≈ 1445 га; 43 десятини ≈ 47 га. Перерахунок наш.
Назва. «Солтановка» — Велика Солтанівка. Тепер — два села Калинівської громади Фастівського району: Велика Солтанівка і Мала Солтанівка.
«Могили». У Похилевича так названо кургани — земляні насипи над давніми похованнями; іноді й звичайні поховання.
«Городище», «замковище». Місце давнього укріплення з валами й ровами.
«Візита». Опис парафії, складений під час перевірки (візитації) деканату; Похилевич часто цитує візити XVIII ст.
«Деревня». У Похилевича — поселення без власної парафії, приписане до парафії іншого села. Перекладаємо «село».
«Клас» парафії. Розряд парафії за церковним штатом, від якого залежали утримання причту й кількість землі.
Про джерело
- Книга
- «Сказания о населенных местностях Киевской губернии» (Похилевич Л. И., Київ, 1864)
- Розділ
- Васильківський повіт, «Б) ИМѢНІЯ МѢЛКИХЪ ПОМѢЩИКОВЪ.»
- Ліцензія
- Книга — суспільне надбання. Наша розшифровка й переклад — CC BY 4.0.
Як цитувати
Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. Киев, 1864. С. 535–536. Розшифровка й переклад: «Минуле», 2026. https://mynule.com.ua/dzherela/pokhylevych-1864/velyka-soltanivka/
