Текст і переклад
Правопис книги збережено, курсив — як у книзі. Наші вставки — у квадратних дужках.
Оригінал
ТУРІЯ, село по рѣчкѣ того же имени, выше Листопадовой, а отъ Злотополя въ 6-ти верстахъ къ сѣверу. Жителей обоего пола: христіанъ 2219, евреевъ 1372, между ними 12 купцовъ 3-й гильдіи; въ 1808 году жителей было 1861 въ 212-ти дворахъ. Есть заводы: винокуренный, кирпичный и черепичный. Турія — греческій звукъ. Въ самыя древнія времена греки часто давали подобныя названія своимъ поселеніямъ. Поэтъ Діонисій, прозванный мѣднымъ, жившій около XCIV Олимпіады, былъ предводителемъ Аѳинской осѣдлости въ городѣ Турьѣ. Но древнія могилы на поляхъ Туріи разбросанныя относятся къ Скиѳскому періоду времени. Въ одной изъ нихъ, называемой Роскопаною, приготовлялась селитра и порохъ во времена Коліивщины. Турія въ половинѣ прошлаго вѣка была значительнымъ мѣстечкомъ пограничнымъ. Въ ней жилъ одинъ изъ губернаторовъ большаго имѣнія князей Любомірскихъ. Злотополь и Новомиргородъ въ то время еще неимѣли нынѣшняго значенія. Но отвращеніе жителей отъ крестьянства, въ которое они были записаны, по принятой польскимъ правительствомъ системѣ и составляемыя затѣмъ на ярмаркахъ совѣщанія, побудили князя Любомірскаго отнять у Туріанъ мѣсскія права и уничтожить самыя ярмарки посредствомъ извѣстныхъ жаковъ, которыя тогда развивались до такой степени, что жители принуждены были уходить и скрываться въ окрестныхъ лѣсахъ. Отъ князя Потемкина Турія досталась генералу Высоцкому, а отъ сего Петру и Адріану Ѳедоровичамъ Лопухинымъ; по раздѣлу между ними имѣнія, причислена къ Злотопольскому ключу, доставшемуся первому изъ нихъ. Въ 1857 году Турію съ Николаевкою (такъ называется крайняя часть Туріи отъ мѣстечка Злотополя) купила у Петра Лопухина Дарія Порфиріевна изъ Красовскихъ княгиня Мещерская.
Переклад
ТУРІЯ, село на однойменній річці, вище Листопадового, а від Злотополя — за 6 верст на північ. Жителів обох статей: християн 2219, євреїв 1372, серед них 12 купців 3-ї гільдії; 1808 року жителів було 1861 у 212 дворах. Є гуральня, цегельний і черепичний заводи. Турія — грецьке звучання. У найдавніші часи греки часто давали подібні назви своїм поселенням. Поет Діонісій, прозваний Мідним, що жив близько XCIV Олімпіади, був провідником афінських поселенців у місті Тур’ї. Але давні могили, розкидані на полях Турії, належать до скіфського періоду. В одній із них, що зветься Розкопаною, виготовляли селітру й порох за часів Коліївщини. У середині минулого століття Турія була значним прикордонним містечком. У ній жив один із губернаторів великого маєтку князів Любомирських. Злотопіль і Новомиргород тоді ще не мали теперішнього значення. Але відраза жителів до селянського стану, до якого їх записали за системою, прийнятою польським урядом, і наради, які потім збиралися на ярмарках, спонукали князя Любомирського відібрати в турійців міські права й знищити самі ярмарки за допомогою відомих жаків, що тоді доходили до такої міри, що жителі змушені були йти геть і ховатися в навколишніх лісах. Від князя Потьомкіна Турія дісталася генералові Висоцькому, а від нього — Петрові й Адріанові Федоровичам Лопухіним; під час поділу маєтку між ними її приписано до злотопільського ключа, що дістався першому з них. 1857 року Турію з Николаєвкою (так називається крайня частина Турії з боку містечка Злотополя) купила в Петра Лопухіна Дарія Порфиріївна з Красовських, княгиня Мещерська.
Оригінал
До 1843 года въ Туріи было двѣ приходскія церкви: Вознесенская и Богородичная, обѣ деревяныя, построены на мѣсто древнѣйшихъ: первая 1756, вторая 1780 годовъ. Въ 1843 году, при введеніи штатовъ оставлена приходскою только одна Богородичная, а Вознесенская сдѣлана приписною, каковою существуетъ и нынѣ, неимѣя причта. Богородичная, по ветхости, разобрана въ 1857 году, а на мѣсто ея въ слѣдующемъ заложена новая, еще не оконченная. Штатная церковь состоитъ въ 4-мъ классѣ; земли имѣетъ 78 десятинъ.
Переклад
До 1843 року в Турії було дві парафіяльні церкви: Вознесенська і Богородична, обидві дерев’яні, збудовані на місці давніших: перша 1756, друга 1780 року. 1843 року, під час запровадження штатів, парафіяльною залишено тільки Богородичну, а Вознесенську зроблено приписною, і такою вона існує й нині, не маючи причту. Богородичну через ветхість розібрали 1857 року, а на її місці наступного [року] заклали нову, ще не закінчену. Штатна церква належить до 4-го класу; землі має 78 десятин.
Примітки до перекладу
Міри. Верста — близько 1,07 км, десятина — близько 1,09 га. У статті: 6 верст ≈ 6,4 км; 78 десятин ≈ 85,2 га. Перерахунок наш.
Назва. «Турія» — Турія.
«Могили». У Похилевича так названо кургани — земляні насипи над давніми похованнями; іноді й звичайні поховання.
«Клас» парафії. Розряд парафії за церковним штатом, від якого залежали утримання причту й кількість землі.
«Містечко». Невелике торговельне поселення з ярмарками й торгами, проміжне між селом і містом.
Про джерело
- Книга
- «Сказания о населенных местностях Киевской губернии» (Похилевич Л. И., Київ, 1864)
- Розділ
- Чигиринський повіт, «Селенія, принадлежащія разнымъ помѣщикамъ.»
- Ліцензія
- Книга — суспільне надбання. Наша розшифровка й переклад — CC BY 4.0.
Як цитувати
Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. Киев, 1864. С. 712–713. Розшифровка й переклад: «Минуле», 2026. https://mynule.com.ua/dzherela/pokhylevych-1864/turiia/