Текст і переклад
Правопис книги збережено, курсив — як у книзі. Наші вставки — у квадратних дужках.
Оригінал
ТЕКУЧА, село въ 5-ти верстахъ отъ Ладыжинки, получило свое названіе отъ ручья, начинающагося выше селенія и впадающаго по ниже онаго въ рѣку Ятрань, по обѣимъ сторонамъ каковаго ручья село расположено. Ручей этотъ названъ текучимъ по живому и стремительному его теченію изъ небольшаго болотнаго озера, называемаго Окниною или окномъ, неимѣющаго, по мнѣнію простонародія, дна. Чрезъ это окно вода какъ бы прорывается на поверхность земли. Это озеро казалось въ прежнее время столько опаснымъ, что жители завалили его бревнами. Въ настоящее однако время озеро высохло такъ, что во времена засухъ жители принуждены раскапывать и очищать его, чтобы добить воды. Селеніе по словамъ жителей образовалось въ началѣ прошлаго вѣка выходцами изъ сосѣдственныхъ тогда уже существовавшихъ селеній, привлеченными сюда привольемъ и богатствомъ пастбищъ и степей. До 1809 года Текуча съ окрестными селами принадлежала къ Уманскому имѣнію Потоцкихъ. Въ этомъ году Болеславъ Потоцкій продалъ Текучу съ нѣкоторыми другими селами Людвику Шолайскому, а сей въ 1826 году, при выдачи дочери своей Евфросиніи за графа Генриха Тышкевича, отдалъ ей въ приданное. Въ 1848 году пріобрѣлъ Текучу покупкою бывшихъ польскихъ войскъ поручикъ Владиславъ Држевецкій (латин. испов., см. Паріевка). Жителей обоего пола въ селѣ Текучей: православныхъ 1673, римскихъ католиковъ 11; земли 3676 десятинъ. Одна изъ могилъ въ селѣ называется Сорокою.
Переклад
ТЕКУЧА, село за 5 верст від Ладижинки; дістало свою назву від струмка, який починається вище поселення і нижче від нього впадає в річку Ятрань; по обидва боки цього струмка село й розташоване. Струмок цей названо текучим через його жваву й стрімку течію з невеликого болотяного озера, яке називають Окниною або вікном і яке, на думку простого люду, не має дна. Крізь це вікно вода ніби проривається на поверхню землі. Колись це озеро здавалося настільки небезпечним, що жителі завалили його колодами. Однак нині озеро так висохло, що під час посух жителі змушені розкопувати й очищати його, щоб добути води. Поселення, за словами жителів, утворилося на початку минулого [XVIII] століття з вихідців із сусідніх, тоді вже наявних поселень, яких привабили сюди привілля й багатство пасовищ і степів. До 1809 року Текуча з навколишніми селами належала до уманського маєтку Потоцьких. Того року Болеслав Потоцький продав Текучу разом із деякими іншими селами Людвикові Шолайському, а той 1826 року, видаючи свою доньку Євфросинію за графа Генріха Тишкевича, віддав їй [Текучу] в посаг. 1848 року Текучу придбав купівлею поручик колишнього польського війська Владислав Држевецький (латинського віросповідання, див. Паріївка). Жителів обох статей у селі Текучій: православних 1673, римо-католиків 11; землі 3676 десятин. Одна з могил у селі називається Сорокою.
Оригінал
Церковь деревяная, во имя Іоанна Богослова, первоначально построена 1762 года. Церковь эта сгорѣла въ 1797 году, а въ слѣдующемъ построена новая небольшая, существовавшая до 1844 года, въ которомъ, по тѣснотѣ разобрана, а на мѣсто ея построена нынѣшняя деревяная же крестообразная. По штатамъ состоитъ въ 5-мъ классѣ; земли имѣетъ 39 десятинъ. Въ ней замѣчателенъ чудотворный образъ святителя Николая, спасенный чудесно во время пожара церкви въ 1797 г.
Переклад
Церква дерев’яна, на честь Іоанна Богослова, уперше збудована 1762 року. Ця церква згоріла 1797 року, а наступного [року] збудовано нову невелику, яка існувала до 1844 року, коли її через тісноту розібрали, а на її місці збудували теперішню, так само дерев’яну, хрестоподібну. За штатом належить до 5-го класу; землі має 39 десятин. У ній вартий уваги чудотворний образ святителя Миколая, чудесно врятований під час пожежі церкви 1797 р.
Примітки до перекладу
Міри. Верста — близько 1,07 км, десятина — близько 1,09 га. У статті: 5 верст ≈ 5,3 км; 3676 десятин ≈ 4016 га; 39 десятин ≈ 42,6 га. Перерахунок наш.
Назва. «Текуча» — Текуча.
«Могили». У Похилевича так названо кургани — земляні насипи над давніми похованнями; іноді й звичайні поховання.
«Клас» парафії. Розряд парафії за церковним штатом, від якого залежали утримання причту й кількість землі.
Про джерело
- Книга
- «Сказания о населенных местностях Киевской губернии» (Похилевич Л. И., Київ, 1864)
- Розділ
- Уманський повіт, «Селенія, принадлежащія разнымъ помѣщикамъ.»
- Ліцензія
- Книга — суспільне надбання. Наша розшифровка й переклад — CC BY 4.0.
Як цитувати
Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. Киев, 1864. С. 372–373. Розшифровка й переклад: «Минуле», 2026. https://mynule.com.ua/dzherela/pokhylevych-1864/tekucha/
