Текст і переклад
Правопис книги збережено, курсив — як у книзі. Наші вставки — у квадратних дужках.
Оригінал
СТЕБНОЕ, село въ 5-ти верстахъ отъ города Звенигородки, при впаденіи въ Тикичъ рѣчки Ольховой. Жителей обоего пола: православныхъ 1150, римскихъ католиковъ 16, евреевъ 64. Въ селѣ находится волостное управленіе, завѣдывающее селами: Желѣзнячкою, Новоселицею и Росоховаткою. Земли у него удобной и неудобной 6650 десятинъ, подъ лѣсомъ 848 десятинъ. Въ селѣ Стебномъ удобной 1550 десятинъ. На граничной чертѣ Стебнаго съ мѣстечкомъ Ольховцемъ разрываемы были въ 1845 году двѣ древнія могилы. Одна изъ нихъ называется Шугайловою, по имени одного крестьянина, убитаго Ольховецкимъ сотникомъ Петромъ Болхивцемъ, въ половинѣ прошлаго вѣка при размежеваніи Белоцерковскаго и Звенигородскаго имѣнія для лучшей памяти жителей о границахъ и погребеннаго въ этой могилѣ. Кости его найдены были на глубинѣ 2-хъ аршинъ отъ поверхности могилы. Самая могила имѣла высоты 5-ть аршинъ и 17 саженей въ окружности. На глубинѣ 2-хъ аршинъ отъ основанія могилы или поверхности материка, между двумя совершенно истлѣвшими деревами, найдены человѣчьи кости и при нихъ маленькій горшочекъ, наполненный землею; но головы при нихъ небыло. Не найдено даже зубовъ, которые, какъ извѣстно, болѣе прочихъ костяныхъ частей противятся тлѣнію. Въ другой безъименной едва замѣтной могилѣ, находившейся въ 46-ти саженяхъ отъ предъидущей, на поларшина глубины, найденъ тоже маленькій горшечекъ съ землею, но кромѣ его ничего не найдено, хотя могила была раскопана до матерой земли. Впрочемъ принявъ въ соображеніе, что чрезъ могилу эту проведена дорога изъ Ольховца въ Стебное, можно предположить, что она была уже раскопываема прежде. Вообще полагаютъ, что какъ эти, такъ и большая часть окрестныхъ могилъ принадлежатъ одному какому-то племени или кастѣ; потому что всѣ погребенные одинаково положены головою на востокъ, на равной глубинѣ отъ матерой земли, и между двухъ бревенъ. Судя по состоянію костей и сгнившихъ деревъ, они погребены неменѣе какъ за 1500 лѣтъ.
Переклад
СТЕБНЕ, село за 5 верст від міста Звенигородки, при впадінні в Тікич річки Ольхової. Жителів обох статей: православних 1150, римських католиків 16, євреїв 64. У селі є волосне управління, що завідує селами: Залізнячкою, Новоселицею і Розсохуваткою. У його віданні землі придатної й непридатної 6650 десятин, під лісом 848 десятин. У селі Стебному придатної [землі] 1550 десятин. На межі Стебного з містечком Вільховцем 1845 року розкопували дві давні могили. Одна з них називається Шугайловою — за іменем одного селянина, якого вбив вільховецький сотник Петро Болхивець у середині минулого століття, під час розмежування білоцерківського і звенигородського маєтків, щоб жителі краще пам’ятали межі, і якого поховали в цій могилі. Його кістки знайшли на глибині 2 аршинів від поверхні могили. Сама могила мала 5 аршинів заввишки і 17 сажнів в окружності. На глибині 2 аршинів від основи могили, тобто від поверхні материка, між двома зовсім зотлілими деревинами знайдено людські кістки, а при них маленький горщик, наповнений землею; але голови при них не було. Не знайдено навіть зубів, які, як відомо, краще за інші кісткові частини опираються тлінню. В іншій, безіменній, ледве помітній могилі, що була за 46 сажнів від попередньої, на глибині пів аршина знайдено так само маленький горщик із землею, але, крім нього, нічого не знайдено, хоча могилу було розкопано до материкової землі. Утім, зважаючи на те, що через цю могилу прокладено дорогу з Вільховця до Стебного, можна припустити, що її вже розкопували раніше. Загалом вважають, що як ці, так і більшість навколишніх могил належать якомусь одному племені чи касті, бо всіх похованих однаково покладено головою на схід, на однаковій глибині від материкової землі й між двома колодами. Судячи зі стану кісток і згнилих деревин, їх поховано не менш як 1500 років тому.
Оригінал
Церковь въ Стебномъ Богословская, деревяная, 6-го класса; земли имѣетъ 43 десятины. Неизвѣстно когда построена.
Переклад
Церква в Стебному Богословська, дерев’яна, 6-го класу; землі має 43 десятини. Невідомо, коли збудована.
Примітки до перекладу
Міри. Верста — близько 1,07 км, сажень — близько 2,13 м, десятина — близько 1,09 га. У статті: 5 верст ≈ 5,3 км; 6650 десятин ≈ 7265 га; 848 десятин ≈ 926 га; 1550 десятин ≈ 1693 га; 17 сажнів ≈ 36,3 м. Перерахунок наш.
Назва. «Стебное» — Стебне.
«Могили». У Похилевича так названо кургани — земляні насипи над давніми похованнями; іноді й звичайні поховання.
«Клас» парафії. Розряд парафії за церковним штатом, від якого залежали утримання причту й кількість землі.
«Містечко». Невелике торговельне поселення з ярмарками й торгами, проміжне між селом і містом.
Про джерело
- Книга
- «Сказания о населенных местностях Киевской губернии» (Похилевич Л. И., Київ, 1864)
- Розділ
- Звенигородський повіт, «Селенія, составлявшія прежде Звенигородское старостинское имѣніе, а нынѣ состоящія въ вѣдѣніи государствен. имуществъ.»
- Ліцензія
- Книга — суспільне надбання. Наша розшифровка й переклад — CC BY 4.0.
Як цитувати
Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. Киев, 1864. С. 380–381. Розшифровка й переклад: «Минуле», 2026. https://mynule.com.ua/dzherela/pokhylevych-1864/stebne/