Текст і переклад
Правопис книги збережено, курсив — як у книзі. Наші вставки — у квадратних дужках.
Оригінал
СНѢЖНА, село на низменной равнинѣ при ручейкѣ, въ дер. Озерной начинающемся, а въ 5-ти верстахъ при мѣстечкѣ Новохвастовѣ въ Орѣховатку впадающемъ. Поля еще въ недавнее время изобиловали озерами и топкими мѣстами. Жителей обоего пола: православныхъ 942, римскихъ католиковъ 21, евреевъ 27. Въ недавнее время (въ 1859 году) село это отдѣлено въ приданное за дочерью Ксаверія Любовицкаго, вышедшею замужъ за Залѣсскаго (см. Шапіевка). Основано послѣ руинъ. До руинъ село лежало нѣсколько сѣвернѣе, въ урочищѣ, нынѣ называемомъ Вербами, при почтовой дорогѣ изъ Сквиры въ Липовецъ. Тамъ уже давно неосталось и вербъ. Молчаливыми памятниками давнихъ событій села остались двѣ могилы и преданіе объ огромныхъ сокровищахъ гдѣ-то въ окрестностяхъ зарытыхъ разбойниками подъ гробомъ удавленника.
Переклад
СНІЖНА, село на низинній рівнині при струмочку, що починається в с. Озерній, а за 5 верст, біля містечка Новофастова, впадає в Оріховатку. Поля ще недавно рясніли озерами й багнистими місцями. Жителів обох статей: православних 942, римо-католиків 21, євреїв 27. Недавно (1859 року) це село віддано як посаг за дочкою Ксаверія Любовицького, що вийшла заміж за Залеського (див. Шапіївка). Засноване після руїн. До руїн село лежало дещо північніше, в урочищі, що нині називається Вербами, при поштовій дорозі зі Сквири до Липовця. Там уже давно не лишилося й верб. Мовчазними пам’ятками давніх подій села лишилися дві могили та переказ про величезні скарби, закопані розбійниками десь в околицях під труною удавленика.
Оригінал
совѣты нѣкоторыхъ изъ подчиненныхъ полковниковъ, онъ исполнилъ приказъ. Только кавалерія въ числѣ 4000 ушла въ Польшу подъ начальствомъ Лазнинскаго и Собѣцкаго. См. въ памяти. Михаловскаго. Извѣстенъ также Любовицкій—префектъ полиціи Варшавскій—убитый мятежниками въ 1830 году, въ дворцѣ В. К. Константина Павловича.
Переклад
поради деяких підлеглих полковників, він виконав наказ. Лише кавалерія числом 4000 пішла до Польщі під командуванням Лазнинського і Собецького. Див. у пам’ятн. [спогадах] Михаловського. Відомий також Любовицький — варшавський префект поліції, — убитий заколотниками 1830 року в палаці великого князя Костянтина Павловича.
Оригінал
Церковь во имя Рождества пресв. Богородицы, первоначально была построена въ 1770 году. По обветшаніи ея въ 1848 построена другая священникомъ Парѳеніемъ Омеляновскимъ, 50 лѣтъ священствовашимъ въ с. Снѣжной. Церковь эта сгорѣла 10 Августа 1858 года послѣ литургіи. Чрезъ годъ построена новая деревяная же церковь, стараніемъ священника Павла Омеляновскаго, сына Парѳеніева и при пособіи помѣщика Вацлава Любовицкаго. По штатамъ Снѣжанская церковь причислена къ 6-му классу; земли имѣетъ 81 десятину.
Переклад
Церква на честь Різдва Пресвятої Богородиці спершу була збудована 1770 року. Коли вона занепала, 1848 року іншу збудував священник Парфеній Омеляновський, який 50 років священствував у с. Сніжній. Ця церква згоріла 10 серпня 1858 року після літургії. Через рік збудовано нову, так само дерев’яну, церкву старанням священника Павла Омеляновського, сина Парфенієвого, і за допомогою поміщика Вацлава Любовицького. За штатами сніжанська церква зарахована до 6-го класу; землі має 81 десятину.
Примітки до перекладу
Міри. Верста — близько 1,07 км, десятина — близько 1,09 га. У статті: 5 верст ≈ 5,3 км; 81 десятина ≈ 88,5 га. Перерахунок наш.
Назва. «Снѣжна» — Сніжна.
«Могили». У Похилевича так названо кургани — земляні насипи над давніми похованнями; іноді й звичайні поховання.
«Клас» парафії. Розряд парафії за церковним штатом, від якого залежали утримання причту й кількість землі.
«Містечко». Невелике торговельне поселення з ярмарками й торгами, проміжне між селом і містом.
Про джерело
- Книга
- «Сказания о населенных местностях Киевской губернии» (Похилевич Л. И., Київ, 1864)
- Розділ
- Сквирський повіт, «Имѣнія принадлежащія Любовицкимъ.»
- Ліцензія
- Книга — суспільне надбання. Наша розшифровка й переклад — CC BY 4.0.
Як цитувати
Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. Киев, 1864. С. 206–207. Розшифровка й переклад: «Минуле», 2026. https://mynule.com.ua/dzherela/pokhylevych-1864/snizhna/