Текст і переклад
Правопис книги збережено, курсив — як у книзі. Наші вставки — у квадратних дужках.
Оригінал
ПОТОКЪ, мѣстечко въ 4-хъ верстахъ отъ Николаевки, ниже по томуже самому ручью Потоку. Земли къ этому значительному имѣнію, совокупно съ деревнею Корытищами приписано 9622 десятины. Жителей обоего пола въ мѣстечкѣ 2343; въ 1789 году было 89 дворовъ и 1130 душъ обоего пола, да въ Корытищахъ 30 дворовъ и 370 душъ. По силѣ уставной грамоты и выкупнаго договора, жители села Потока всѣхъ трехъ частей пріобрѣли, при содѣйствіи правительства въ собственность 2353 десятины усадебныхъ и полевыхъ земель за 114,300 рублей. Въ концѣ прошлаго вѣка Потокъ считался мѣстечкомъ принадлежащимъ къ имѣніямъ князя Понятовскаго, отъ котораго Потоцкое имѣніе куплено статскимъ совѣтникомъ Григоріемъ Почекою. Около 1815 года вдова Почека вышла замужъ за Григорія Степановича Тарновскаго, по смерти коего въ 1853 году Потокъ съ Корытищами достался, по завѣщанію, Василію Васильеву Тарновскому, записавшему въ 1856 году часть Потока своему брату Якову Васильевичу а другую съ Корытищами дочери Маріи Васильевнѣ Ригельманъ. Въ настоящее время въ Потокѣ, изъ девяти учрежденныхъ ярмарокъ, собираются самыя большія для торговли найболѣе скотомъ: на Преполовеніе, въ четвергъ послѣ Тройцы и 1-го октября. Съ 1850 года устроенъ свеклосахарный песочный заводъ, нынѣ принадлежащій Я. В. Тарновскому.
Переклад
ПОТІК, містечко за 4 версти від Миколаївки [нині Кип’ячка], нижче за течією того самого струмка Потоку. До цього значного маєтку разом із селом Коритищами приписано 9622 десятини землі. Жителів обох статей у містечку 2343; 1789 року було 89 дворів і 1130 душ обох статей, а в Коритищах — 30 дворів і 370 душ. На підставі уставної грамоти й викупного договору жителі села Потоку всіх трьох частин за сприяння уряду набули у власність 2353 десятини садибних і польових земель за 114 300 рублів. Наприкінці минулого століття Потік вважався містечком, що належало до маєтків князя Понятовського, від якого потіцький маєток купив статський радник Григорій Почека. Близько 1815 року вдова Почека вийшла заміж за Григорія Степановича Тарновського, після смерті якого 1853 року Потік із Коритищами дістався за заповітом Василеві Васильовичу Тарновському; той 1856 року записав частину Потоку своєму братові Якову Васильовичу, а другу, разом із Коритищами, — доньці Марії Василівні Ригельман. Нині в Потоці з дев’яти встановлених ярмарків збираються найбільші, де торгують переважно худобою: на Преполовення, у четвер після Трійці та 1 жовтня. З 1850 року влаштовано бурякоцукровий пісковий завод [для виробництва цукру-піску], що нині належить Я. В. Тарновському.
Оригінал
Церковь во имя Преображіенія Господня построена, послѣ руинъ, первоначально въ 1746 году, по разрѣшенію уніатскаго духовнаго правительства и Каневскаго старосты Николая Потоцкаго; но во время такъ называемой коліивщины бывшій при ней священникъ Никита Левицкій принялъ благочестіе, подобно всѣмъ окрестнымъ священникамъ; за что, по усмиреніи возстанія, помощію русскихъ войскъ, былъ лишенъ мѣста. Послѣдовавшіе за нимъ священники до 1795 года опять были присылаемы уніатами. Эта первоначальная церковь существовала до 1800 года, въ которомъ заложена нынѣ существующая деревяная жс. По штатамъ она причислена къ 3-му классу; земли имѣетъ 38 десятинъ. Изъ церковныхъ вещей лучшія пожертвованы помѣщикомъ Григоріемъ Почекою.
Переклад
Церкву на честь Преображення Господнього вперше збудовано після руїн 1746 року з дозволу уніатської духовної влади та канівського старости Миколая Потоцького; але під час так званої Коліївщини священник цієї церкви Никита Левицький, як і всі навколишні священники, прийняв благочестя [православ’я], за що після придушення повстання за допомогою російських військ його позбавили місця. Священників, які були після нього, до 1795 року знову присилали уніати. Ця первісна церква існувала до 1800 року, коли закладено теперішню, теж дерев’яну. За штатами її зараховано до 3-го класу; землі має 38 десятин. З церковних речей найкращі пожертвував поміщик Григорій Почека.
Оригінал
Деревня Корытища, причисленная къ Потокскому приходу, лежитъ въ 4-хъ верстахъ къ сѣверозападу, при притокѣ ручья Потока. Жителей въ ней обоего пола 586. Общество деревни, по силѣ уставной грамоты и выкупнаго договора, пріобрѣло, при содѣйствіи правительства, въ собственность 536 десятинъ усадебныхъ и полевыхъ земель за 26,400 рублей. Въ деревнѣ этой въ 1797 году построена жителями особая деревяная церковь, и нынѣ существующая, во имя Св. Николая съ тѣмъ, чтобы въ послѣдствіи здѣлать ее приходскою для Корытищъ и Очеретной; почему въ началѣ текущаго столѣтія къ ней былъ рукоположенъ особый священникъ Стефанъ Горбачевскій. Но образованіе особаго прихода не состоялось, такъ какъ для будущаго причта не отведено ни усадьбы, ни пахатныхъ земель. Церковною утварью церковь въ недавнее время снабжена помѣщицею Маріею Ригельманъ.
Переклад
Село Коритища, приписане до потіцької парафії, лежить за 4 версти на північний захід, біля притоки струмка Потоку. Жителів у ньому обох статей 586. Громада села на підставі уставної грамоти й викупного договору за сприяння уряду набула у власність 536 десятин садибних і польових земель за 26 400 рублів. У цьому селі 1797 року жителі збудували окрему дерев’яну церкву на честь св. Миколая, яка існує й нині, з тим, щоб згодом зробити її парафіяльною для Коритищ і Очеретної; тому на початку нинішнього століття до неї було висвячено окремого священника Стефана Горбачевського. Але окрема парафія так і не утворилася, бо для майбутнього причту не відвели ні садиби, ні орної землі. Церковним начинням церкву нещодавно забезпечила поміщиця Марія Ригельман.
Примітки до перекладу
Міри. Верста — близько 1,07 км, десятина — близько 1,09 га. У статті: 4 версти ≈ 4,3 км; 9622 десятини ≈ 10512 га; 2353 десятини ≈ 2571 га; 38 десятин ≈ 41,5 га; 536 десятин ≈ 586 га. Перерахунок наш.
Назва. «Потокъ» — Потік.
«Деревня». У Похилевича — поселення без власної парафії, приписане до парафії іншого села. Перекладаємо «село».
«Клас» парафії. Розряд парафії за церковним штатом, від якого залежали утримання причту й кількість землі.
Унія і «возз’єднання». Так у книзі названо перехід парафій з унії (греко-католицької церкви) до православ’я.
«Містечко». Невелике торговельне поселення з ярмарками й торгами, проміжне між селом і містом.
Про джерело
- Книга
- «Сказания о населенных местностях Киевской губернии» (Похилевич Л. И., Київ, 1864)
- Розділ
- Канівський повіт, «Селенія принадлежащія разнымъ помѣщикамъ.»
- Ліцензія
- Книга — суспільне надбання. Наша розшифровка й переклад — CC BY 4.0.
Як цитувати
Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. Киев, 1864. С. 602–603. Розшифровка й переклад: «Минуле», 2026. https://mynule.com.ua/dzherela/pokhylevych-1864/potik/
