Текст і переклад
Правопис книги збережено, курсив — як у книзі. Наші вставки — у квадратних дужках.
Оригінал
НИКОЛАЕВКА, село при вершинѣ ручья Потока, впадающаго въ Расаву. Отъ мѣстечка Шандры на западъ въ 7-ми верстахъ. Жителей обоего пола: православныхъ 2166, римскихъ католиковъ 22, евреевъ 12 при сахарномъ заводѣ. Въ 1792 года въ Николаевкѣ было 143 двора, а жителей муж. пола 820 и жен. 890. Нынѣ Николаевка раздѣляется на три части, именуемыя: Драчами, Кипячкою, и Воробіевкою; изъ нихъ первыя двѣ, въ коихъ земли числится, совмѣстно съ дер. Медведовкою, 2372 десятины, принадлежатъ по покупкѣ въ 1851 году Маврикію Ивановичу Комаровичу, а третья часть или Воробіевка съ 1341 десятиною земли, его супругѣ, по покупкѣ въ 1858 году отъ Петра Чаховскаго. Прежде всѣ три части принадлежали Головинскому. Впрочемъ, по уставной грамотѣ и выкупному договору крестьяне села Николаевки, при помощи правительства, пріобрѣли въ собственоость 1898 десятинъ земли за 85,637 руб. Село переименовано въ началѣ прошлаго столѣтія, по имени Николая Потоцкаго, старосты Каневскаго, прославившагося своими своевольствами, которыя онъ совершалъ безнаказанно, по слабости тогдашняго польскаго правительства. Въ послѣдствіи онъ удалился въ Почаевскій монастырь и тамъ построилъ великолѣпный храмъ, существующій нынѣ. Прежде оно было извѣстно подъ именемъ Драчей. Въ каждой изъ трехъ его частей находится по одной древней и высокой могилѣ. Когда на одной изъ нихъ, находящейся въ Драчахъ, предположено было въ 1840 году учредить сельское кладбище: то удостовѣрились, что въ давнее время уже существовало на ней кладбище, между тѣмъ какъ на поверхности могилы небыло ни какихъ признаковъ этаго, и въ народѣ не оставалось о томъ преданія; другія двѣ могилы кладбищъ не заключали. Есть свеклосахарный песочный заводъ, доставляющій хорошіе заработки крестьянамъ и выгоду владѣльцу.
Переклад
НИКОЛАЄВКА [нині Кип’ячка], село у верхів’ї струмка Потік, що впадає в Росаву. Від містечка Шандри за 7 верст на захід. Жителів обох статей: православних 2166, римо-католиків 22, євреїв 12 при цукровому заводі. 1792 року в Николаєвці було 143 двори, а жителів чоловічої статі 820 і жіночої 890. Нині Николаєвка поділяється на три частини, що звуться Драчі, Кипачка й Воробієвка; з них перші дві, в яких разом із с. Медведовкою налічується 2372 десятини землі, належать Маврикієві Івановичу Комаровичу, що купив їх 1851 року, а третя частина, або Воробієвка, з 1341 десятиною землі — його дружині, що купила її 1858 року в Петра Чаховського. Раніше всі три частини належали Головинському. Втім, за уставною грамотою та викупним договором селяни села Николаєвки за допомогою уряду набули у власність 1898 десятин землі за 85 637 руб. Село перейменовано на початку минулого [XVIII] століття за ім’ям Миколи Потоцького, канівського старости, що прославився своїм свавіллям, яке чинив безкарно через слабкість тодішнього польського уряду. Згодом він пішов до Почаївського монастиря й збудував там величний храм, що існує й нині. Раніше воно було відоме під назвою Драчі. У кожній із трьох його частин є по одній давній і високій могилі. Коли на одній із них, що в Драчах, 1840 року задумали влаштувати сільський цвинтар, то переконалися, що за давніх часів на ній уже був цвинтар, хоча на поверхні могили не було жодних ознак цього, і в народі не лишилося про це переказу; інші дві могили цвинтарів не містили. Є бурякоцукровий завод, що виробляє цукор-пісок і дає селянам добрий заробіток, а власникові — вигоду.
Оригінал
Церковь во имя Св. Николая, выставлена въ первый разъ въ заселенной слободѣ отъ имени Николая Потоцкаго въ 1742 году. По сгорѣніи этой церкви, построена нынѣшняя въ 1789 году, она на равнинѣ, «обок вси од степу бардзо вспаняла з др̄ева дембовего в костки оправнего», какъ сказано въ визитѣ Каневскаго деканата за 1792 годъ. По штатамъ состоитъ въ 4-мъ классѣ; земли имѣетъ указную пропорцію. Въ саду помѣщика недалеко устоена деревяная капличка, въ которой ежедневно совершается латинское богослуженіе заштатнимъ Піаромъ, содержимымъ помѣщикомъ.
Переклад
Церкву на честь св. Миколая вперше поставлено 1742 року в слободі, заселеній від імені Миколи Потоцького. Коли ця церква згоріла, 1789 року збудовано нинішню; вона — на рівнині, «обок вси од степу бардзо вспаняла з древа дембовего в костки оправнего» [біля села, з боку степу, дуже велична, з дубового дерева, тесаного в брус], як сказано у візиті канівського деканату за 1792 рік. За штатом належить до 4-го класу; землі має указну пропорцію. У саду поміщика неподалік влаштовано дерев’яну капличку, в якій щодня править латинське богослуження заштатний піарист, якого утримує поміщик.
Оригінал
Въ приходѣ ея состоитъ деревня Очеретня въ 6-ти верстахъ отстоящая. Она населена въ началѣ текущаго столѣтія помѣщикомъ Станиславомъ Головинскимъ, переселеніемъ изъ разныхъ его имѣній, а больше изъ села Николаевки. Жителей въ ней обоего пола 395; земли 821 десятина. Принадлежитъ Себолду Людвиковичу Нейману, живущему въ Потапцахъ, по покупкѣ въ 1850 году отъ Зиновія Головинскаго.
Переклад
До її парафії належить село Очеретня, що лежить за 6 верст. Його заселив на початку нинішнього [XIX] століття поміщик Станіслав Головинський, переселивши [людей] з різних своїх маєтків, а найбільше із села Николаєвки. Жителів у ньому обох статей 395; землі 821 десятина. Належить Себолдові Людвиковичу Нейману, який живе в Потапцях; купив його 1850 року в Зиновія Головинського.
Примітки до перекладу
Міри. Верста — близько 1,07 км, десятина — близько 1,09 га. У статті: 7 верст ≈ 7,5 км; 2372 десятини ≈ 2591 га; 1341 десятина ≈ 1465 га; 1898 десятин ≈ 2074 га; 6 верст ≈ 6,4 км. Перерахунок наш.
Назва. «Николаевка» — Кип'ячка. Тепер — село Кип'ячка Миронівської громади Обухівського району Київської області (давня назва — Миколаївка).
«Могили». У Похилевича так названо кургани — земляні насипи над давніми похованнями; іноді й звичайні поховання.
«Візита». Опис парафії, складений під час перевірки (візитації) деканату; Похилевич часто цитує візити XVIII ст.
«Деревня». У Похилевича — поселення без власної парафії, приписане до парафії іншого села. Перекладаємо «село».
«Клас» парафії. Розряд парафії за церковним штатом, від якого залежали утримання причту й кількість землі.
«Містечко». Невелике торговельне поселення з ярмарками й торгами, проміжне між селом і містом.
Про джерело
- Книга
- «Сказания о населенных местностях Киевской губернии» (Похилевич Л. И., Київ, 1864)
- Розділ
- Канівський повіт, «Селенія принадлежащія разнымъ помѣщикамъ.»
- Ліцензія
- Книга — суспільне надбання. Наша розшифровка й переклад — CC BY 4.0.
Як цитувати
Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. Киев, 1864. С. 601–602. Розшифровка й переклад: «Минуле», 2026. https://mynule.com.ua/dzherela/pokhylevych-1864/kypiachka/