Текст і переклад

Правопис книги збережено, курсив — як у книзі. Наші вставки — у квадратних дужках.

Оригінал

ПАСТЫРСКОЕ, село на восточной окраинѣ такъ называемаго Лебединскаго лѣса, при ручьѣ Ляпѣ, въ лѣсахъ этихъ за Макіевскою-будою начинающемся и впавшемъ напротивъ села Ульяниной, за 5 верстъ отъ села Пастырскаго, въ рѣку сырой-Ташлыкъ. Жителей обоего пола 1318, изъ коихъ 25 римскихъ католиковъ и 18 евреевъ; въ 1808 году было однихъ православныхъ 1354 при 115 дворахъ. Въ самомъ названіи селенія слышится намекъ на нѣчто духовное. Дѣйствительно старожилы утверждаютъ, что въ урочищѣ нынѣ извѣстномъ подъ названіемъ Паланки, занятомъ садомъ крестьянина, жили нѣкогда монахи; и въ документѣ, данномъ княземъ Любомірскимъ священнику Іоанну Поторжинскому на сей самый садъ, сказано, что онъ остался пустымъ по монахахъ и что плата за купленный садъ внесена Поторжинскимъ «до скарбу». Въ ставлиннической грамотѣ, выданной Переяславскимъ епископомъ Гервасіемъ въ 9-й день мая 1766 года тому же священнику, говорится, что онъ рукополагается въ новоосѣдлое село, ко храму Св. великомученика Димитрія. Значитъ пребываніе здѣсь монаховъ должно относить къ раньшему періоду времени — до руинъ. О населенности этаго мѣста въ отдаленную эпоху, свидѣтельствуютъ также многіе окопы и валы въ окрестныхъ лѣсахъ, по видимому еще не существовавшихъ во время построенія этихъ земляныхъ насыпей. Пастырское, послѣ перехода со многими окрестными селеніями отъ князей: Любомірскихъ и Потемкина къ Екатеринѣ Давыдовой и Софіи Бороздиной, продано послѣднею Карлу Михаловскому и Герониму Грудзинскому. Первый переуступилъ Льву Поджіо купленную имъ часть; часть же послѣдняго разобрана за долги. Такимъ образомъ въ селеніи составились слѣдующіе владѣльцы:

Переклад

ПАСТИРСЬКЕ, село на східному краю так званого Лебединського лісу, при струмку Ляпі, що починається в цих лісах за Буда-Макіївкою і впадає навпроти села Оляниного, за 5 верст від села Пастирського, у річку Сирий Ташлик. Жителів обох статей 1318, з них 25 римо-католиків і 18 євреїв; 1808 року було самих лише православних 1354 у 115 дворах. У самій назві поселення чується натяк на щось духовне. Справді, старожили стверджують, що в урочищі, нині відомому під назвою Паланки, зайнятому садом селянина, колись жили монахи; і в документі, виданому князем Любомирським священникові Іоаннові Поторжинському на цей самий сад, сказано, що сад лишився порожнім після монахів і що плату за куплений сад Поторжинський вніс «до скарбу» [до скарбниці]. У ставленій грамоті, виданій переяславським єпископом Гервасієм 9 травня 1766 року тому самому священникові, сказано, що його висвячують у новоосѣдлое село [новозаселене село], до храму св. великомученика Димитрія. Отже, перебування тут монахів слід відносити до давнішого часу — до руїн. Про заселеність цієї місцевості в давню епоху свідчать також численні окопи й вали в навколишніх лісах, яких, вочевидь, ще не було, коли зводили ці земляні насипи. Пастирське разом із багатьма навколишніми поселеннями перейшло від князів Любомирських і Потьомкіна до Катерини Давидової та Софії Бороздіної, а остання продала його Карлові Михаловському й Геронімові Грудзинському. Перший переуступив куплену ним частину Левові Поджіо; частину ж другого розібрано за борги. Таким чином, у поселенні склалися такі власники:

Оригінал

ЗЕМЛИ:РЕВ. Д. М. П.
а) Левъ Осиповичъ Поджіо1300д.240.
б) Красницкій, Вольскій и Филиповичъ308—61.
в) Петръ Сахаржевскій253—60.
г) Каэтанъ Зволинскій264—52.
д) Полковникъ Эдуардъ Этлингеръ201—40.
е) Наслѣдники Туркевича174—40.
ж) Четыре братья Замлынскіе314—19.
з) Іосифъ Зубовскій (см. Оситняжка)—12.
и) Ева Дыбская38—6.
і) Приходская церковь41——

Переклад

ЗЕМЛІ:РЕВ. Д. Ч. С. [ревізьких душ чоловічої статі]
а) Лев Осипович Поджіо1300дес.240.
б) Красницький, Вольський і Филипович308—61.
в) Петро Сахаржевський253—60.
г) Каетан Зволинський264—52.
д) Полковник Едуард Етлінгер201—40.
е) Спадкоємці Туркевича174—40.
ж) Четверо братів Замлинських314—19.
з) Йосиф Зубовський (див. Оситняжка)—12.
и) Єва Дибська38—6.
і) Парафіяльна церква41——

Оригінал

Церковь Свято-Димитріевская, деревяная, 5-го класса; построена въ 1860 году, при значительнѣйшемъ пожертвованіи помѣщика Поджіо. О времени построенія прежней церкви, также деревяной и на мѣстѣ нынѣшней стоявшей, сказано выше.

Переклад

Церква Свято-Димитріївська, дерев’яна, 5-го класу; збудована 1860 року за дуже значної пожертви поміщика Поджіо. Про час побудови колишньої церкви, теж дерев’яної, що стояла на місці теперішньої, сказано вище.

Примітки до перекладу

Міри. Верста — близько 1,07 км. У статті: 5 верст ≈ 5,3 км. Перерахунок наш.

Назва. «Пастырское» — Пастирське.

«Клас» парафії. Розряд парафії за церковним штатом, від якого залежали утримання причту й кількість землі.

Про джерело

Книга
«Сказания о населенных местностях Киевской губернии» (Похилевич Л. И., Київ, 1864)
Розділ
Чигиринський повіт, «Селенія, принадлежащія разнымъ помѣщикамъ.»
Сторінки
708 · скан 708
Ліцензія
Книга — суспільне надбання. Наша розшифровка й переклад — CC BY 4.0.

Як цитувати

Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. Киев, 1864. С. 708. Розшифровка й переклад: «Минуле», 2026. https://mynule.com.ua/dzherela/pokhylevych-1864/pastyrske/