Текст і переклад
Правопис книги збережено, курсив — як у книзі. Наші вставки — у квадратних дужках.
Оригінал
ОСИТНЯЖКА, село по обѣимъ сторонамъ р. сыраго-Ташлыка, который здѣсь называется плетенымъ, въ 5-ти верстахъ выше села Ульянина. Жителей обоего пола: православныхъ 1872, римскимъ католиковъ 29, евреевъ 35; въ 1808 году было однихъ православныхъ, совокупно съ деревнею Писаревкою и Росоховеликою, 2452 въ 195 дворахъ. Село получило названіе отъ того, что на низменныхъ здѣшнихъ мѣстахъ, нынѣ большею частію высохшихъ, въ изобиліи росла трава оситнякъ. Древности села составляютъ: небольшой лѣсокъ, въ разстояніи 1 версты отъ села на полдень, въ яру, называемый Калугерове. По преданію здѣсь нѣкогда—очень давно жили монахи. Въ этомъ яру примѣтенъ остатокъ плотины, называемой и нынѣ Чернечою греблею. Но былъ ли здѣсь монастырь, или это урочище составляло только угодіе какого либо монастыря, жителямъ неизвѣстно. Вблизи лѣска Калугерове, съ лѣвой стороны, видится курганъ окруженный валомъ съ выходомъ—называемый городокъ. Назначеніе этаго городка и время построенія также неизвѣстны. Съ противуположной стороны села, къ сѣверу, среди дремучаго лѣса, есть другой городокъ или замковище, окруженное двумя высокими валами, которые заросли вѣковыми деревьями. Этотъ городокъ или крѣпость у жителей называется Шарпене. Онъ имѣетъ три входа, а въ нѣкоторыхъ мѣстахъ примѣтны подземные ходы, уже завалившіеся и ни кѣмъ неизслѣдованные. По преданіямъ въ Шарпане защищались жители при нашествіяхъ Татаръ. Генеральша Екатерина Давыдова продала въ 1832 году Оситняжку въ руки двухъ лицъ: Антона Котюжинскаго и Геронима Грудзинскаго. Часть перваго нынѣ состоитъ во владѣніи его сыновъ: Генриха, Конрада и Сигизмунда Котюжинскихъ. Часть же Грудзинскаго, по сенатскому рѣшенію, за частные долги, въ 1837 году раздѣлена между его кредиторами. Такимъ образомъ образовались въ Оситняжкѣ слѣдующія частныя имѣнія:
Переклад
ОСИТНЯЖКА, село обабіч р. Сирого Ташлика, який тут називається Плетеним, за 5 верст вище села Оляниного. Жителів обох статей: православних 1872, римо-католиків 29, євреїв 35; 1808 року було самих лише православних, разом із селами Писаревкою і Росоховеликою, 2452 у 195 дворах. Село дістало назву від того, що на тутешніх низинних місцях, нині здебільшого висохлих, рясно росла трава оситняк. До старожитностей села належать: невеликий лісок за 1 версту від села на південь, у яру, що зветься Калугерове. За переказом, тут колись — дуже давно — жили монахи. У цьому яру помітний залишок греблі, яку й нині звуть Чернечою греблею. Але чи був тут монастир, чи це урочище було тільки угіддям якогось монастиря, жителям невідомо. Поблизу ліска Калугерове, з лівого боку, видніється курган, оточений валом із виходом, — його звуть городком. Призначення цього городка і час спорудження також невідомі. З протилежного боку села, на північ, серед дрімучого лісу, є другий городок, або замковище, оточене двома високими валами, що поросли віковими деревами. Цей городок, або фортецю, жителі називають Шарпене. Він має три входи, а в деяких місцях помітні підземні ходи, що вже обвалилися і ніким не досліджені. За переказами, у Шарпане жителі захищалися під час навал татар. Генеральша Катерина Давидова 1832 року продала Оситняжку двом особам: Антонові Котюжинському та Геронімові Грудзинському. Частина першого нині перебуває у володінні його синів: Генріха, Конрада й Сигізмунда Котюжинських. Частину ж Грудзинського за сенатським рішенням через приватні борги 1837 року поділено між його кредиторами. Таким чином, в Оситняжці утворилися такі приватні маєтки:
Оригінал
| а) Конрадъ Котюжинскій, по завѣщ. отца Антонія | 2401 1) | д. | зем. | 500 | р. д. | м. п. |
| б) Титъ Буркатъ, по покупкѣ отъ Котюжинскихъ | 1026 | — | — | 176 | — | — |
| в) Іосифъ Шапявскій | 46 | — | — | |||
| } 168 | — | — | ||||
| г) Николай Шанявскій | 33 | — | — | |||
| д) Николай Быстрицкій | 331 | — | — | 34 | — | — |
| е) Наслѣдники Якова Добровольскаго | — | — | — | 24 | — | — |
| ж) Констанція Ясинская | 114 | — | — | 21 | — | — |
| з) Іосифъ и Ѳеофилъ Зубовскіе (совокупно съ тою частію, которую имѣютъ въ с. Пастырскомъ) | 307 | — | — | 43 | — | — |
| и) Яковъ Дыбскій | 59 | — | — | 14 | — | — |
| і) Францъ Винцковскій | 134 | — | — | 13 | — | — |
| к) Иванъ Моленда | 43 | — | — | 3 | — | — |
| л) Приходская церковь | 39 | — | — | — | — | — |
Переклад
| а) Конрад Котюжинський, за заповітом батька Антонія | 2401 1) | дес. | землі | 500 | рев. д. | ч. с. |
| б) Тит Буркат, за купівлею в Котюжинських | 1026 | — | — | 176 | — | — |
| в) Йосиф Шапявський [імовірно, Шанявський] | 46 | — | — | |||
| } 168 | — | — | ||||
| г) Миколай Шанявський | 33 | — | — | |||
| д) Миколай Бистрицький | 331 | — | — | 34 | — | — |
| е) Спадкоємці Якова Добровольського | — | — | — | 24 | — | — |
| ж) Констанція Ясинська | 114 | — | — | 21 | — | — |
| з) Йосиф і Феофіл Зубовські (разом із тією частиною, яку мають у с. Пастирському) | 307 | — | — | 43 | — | — |
| и) Яків Дибський | 59 | — | — | 14 | — | — |
| і) Франц Винцковський | 134 | — | — | 13 | — | — |
| к) Іван Моленда | 43 | — | — | 3 | — | — |
| л) Парафіяльна церква | 39 | — | — | — | — | — |
Оригінал
Изъ числа этой земли, 674 десятины куплены крестьянами въ 1863 году за 31,469 рублей, по силѣ выкупнаго договора.
Переклад
З цієї землі 674 десятини селяни купили 1863 року за 31 469 рублів за викупним договором.
Оригінал
Приходская церковь во имя Св. Апостолъ Петра и Павла, деревяная, 4-го класса; построена 1851 года на мѣсто прежней, съ 1764 года стоявшей. Кромѣ церкви въ селѣ находится часовня, построенная въ 1816 году Геронимомъ Грудзинскимъ для совершенія унитскаго богослуженія. Къ ней онъ приписалъ было усадьбу съ огородомъ и 15 десятинъ земли и принялъ священника; но 1839 года, когда уніаты окончательно возсоединены съ вселенскою церковію, каплица эта, построенная въ видахъ расторженія Оситняжскаго стада Христова, къ счастію неудавшихся, упразднена.
Переклад
Парафіяльна церква на честь святих апостолів Петра і Павла, дерев’яна, 4-го класу; збудована 1851 року на місці колишньої, що стояла з 1764 року. Крім церкви, у селі є каплиця, збудована 1816 року Геронімом Грудзинським для відправлення уніатського богослужіння. Він був приписав до неї садибу з городом і 15 десятин землі та прийняв священника; але 1839 року, коли уніатів остаточно возз’єднано зі вселенською церквою, цю каплицю, збудовану з наміром розколоти оситняжське стадо Христове, — намір, на щастя, не вдався, — скасовано.
Оригінал
Къ Оситняжскому приходу причислены двѣ деревни: Писаревка въ 2-хъ и Росоховатка въ 3-хъ верстахъ. Въ обѣихъ деревняхъ земли числится 996 десят. Обѣ принадлежатъ отставному маіору Августу Залѣвскому (лат. исп.). Жителей обоего пола: въ первой 309, во второй 98.
Переклад
До оситняжської парафії приписані два села: Писаревка за 2 і Росоховатка за 3 версти. В обох селах землі налічується 996 десят. Обидва належать відставному майорові Августові Залевському (лат. віросп.). Жителів обох статей: у першому 309, у другому 98.
Примітки до перекладу
Міри. Верста — близько 1,07 км, десятина — близько 1,09 га. У статті: 5 верст ≈ 5,3 км; 1 верста ≈ 1,1 км; 674 десятини ≈ 736 га; 15 десятин ≈ 16,4 га; 3 версти ≈ 3,2 км. Перерахунок наш.
Назва. «Оситняжка» — Оситняжка. Тепер — село Оситняжка Новомиргородської громади Новоукраїнського району Кіровоградської області.
«Городище», «замковище». Місце давнього укріплення з валами й ровами.
«Деревня». У Похилевича — поселення без власної парафії, приписане до парафії іншого села. Перекладаємо «село».
«Клас» парафії. Розряд парафії за церковним штатом, від якого залежали утримання причту й кількість землі.
Унія і «возз’єднання». Так у книзі названо перехід парафій з унії (греко-католицької церкви) до православ’я.
Про джерело
- Книга
- «Сказания о населенных местностях Киевской губернии» (Похилевич Л. И., Київ, 1864)
- Розділ
- Чигиринський повіт, «Селенія, принадлежащія разнымъ помѣщикамъ.»
- Ліцензія
- Книга — суспільне надбання. Наша розшифровка й переклад — CC BY 4.0.
Як цитувати
Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. Киев, 1864. С. 709–710. Розшифровка й переклад: «Минуле», 2026. https://mynule.com.ua/dzherela/pokhylevych-1864/osytniazhka/