Текст і переклад

Правопис книги збережено, курсив — як у книзі. Наші вставки — у квадратних дужках.

Оригінал

ОРЛОВЕЦЪ, село лежитъ въ глубокой долинѣ, среди горъ, покрытыхъ лѣсомъ, при соединеніи двухъ истоковъ, образующихъ ручей Мѣдянку, въ 10-ти верстахъ отъ мѣстечка Городищъ. Жителей обоего пола: православныхъ 3786, римскихъ католиковъ 116, евреевъ 38. Въ 1741 году въ Орловцѣ считалось 150 приходскихъ дворовъ. Орловецъ съ цѣлымъ своимъ ключемъ причислялся въ прошломъ вѣкѣ къ Смѣлянщинѣ, но часть эта по смерти Потемкина, наслѣдована княгиней Юсуповой передавшей въ 1808 году графу Северину Іосифовичу Потоцкому, женатому на Жозефинѣ Браницкой. По смерти въ 1862 г. сына его, дѣйствительнаго тайнаго совѣтника Льва Севериновича, Орловецкое имѣніе досталось по наслѣдству графу Мнишку. Въ Орловцѣ находится главная контора завѣдывающаго имѣніемъ, къ коему причисляются слѣдующія села: Орловецъ, Орловецкая-буда, Вязовокъ, Ксаверово, Калиновка и Каноплянка. Всего въ имѣніи 5171 ревиз. душа и 22,613 десятинъ земли. Но самъ владѣлецъ большею частію живетъ въ мѣстечкѣ Севериновкѣ близъ города Одессы, гдѣ на его земляхъ живетъ до 1500 ревизскихъ душъ, а также въ Крыму, гдѣ равномѣрно владѣетъ обширнымъ имѣніемъ. Впрочемъ въ 1846 году и въ Орловцѣ построенъ для владѣльца великолѣпный каменный дворецъ съ удобными службами. Поля Орловецкія очень плодородны. Владѣлецъ ежегодно собираетъ на нихъ пшеницы до 3000 четвертей и до 30,000 берковцовъ свеклы. Орловецъ также примѣчателенъ тѣмъ, что въ немъ въ 1834 году устроенъ первый въ Кіевской губерніи свеклосахарный заводъ. По своимъ размѣрамъ и количеству производимаго сахара онъ теперь уступаетъ многимъ, послѣ него устроеннымъ. Въ настоящее время здѣсь производится собственнаго сахарнаго песка до 15,000 пудовъ и рафинируется до 13,000 пудъ сахаровъ. Въ исторіи Орловецъ извѣстенъ тѣмъ, что въ 1674 году полковникъ Дмитрашко съ полками Гадячскимъ, Уманскимъ и Тарговицкимъ выдержалъ битву здѣсь съ 20,000 татарскимъ корпусомъ, пришедшимъ на помощъ къ Дорошенку. Вотъ какъ описывается это у Бантышъ-Каменскаго:

Переклад

ОРЛОВЕЦЬ, село, лежить у глибокій долині серед гір, укритих лісом, біля злиття двох витоків, що утворюють струмок Мідянку, за 10 верст від містечка Городища. Жителів обох статей: православних 3786, римських католиків 116, євреїв 38. 1741 року в Орловці налічувалося 150 парафіяльних дворів. Орловець з усім своїм ключем [групою сіл одного маєтку] в минулому столітті належав до Смілянщини, але цю частину після смерті Потьомкіна успадкувала княгиня Юсупова, яка 1808 року передала її графові Северину Іосифовичу Потоцькому, одруженому з Жозефіною Браницькою. Після смерті 1862 р. його сина, дійсного таємного радника Льва Севериновича, Орловецький маєток перейшов у спадок до графа Мнішека. В Орловці міститься головна контора управителя маєтку, до якого належать такі села: Орловець, Будо-Орловецька, В’язівок, Ксаверове, Калинівка й Коноплянка. Усього в маєтку 5171 ревізька душа і 22 613 десятин землі. Але сам власник здебільшого живе в містечку Севериновці поблизу міста Одеси, де на його землях живе до 1500 ревізьких душ, а також у Криму, де так само володіє великим маєтком. Утім, 1846 року і в Орловці для власника збудовано розкішний кам’яний палац зі зручними службами. Орловецькі поля дуже родючі. Власник щороку збирає на них до 3000 четвертей пшениці й до 30 000 берковців буряків. Орловець примітний також тим, що в ньому 1834 року засновано перший у Київській губернії бурякоцукровий завод. Розмірами й кількістю виробленого цукру він тепер поступається багатьом, заснованим після нього. Нині тут виробляють до 15 000 пудів власного цукрового піску й рафінують до 13 000 пудів цукру. В історії Орловець відомий тим, що 1674 року полковник Дмитрашко з Гадяцьким, Уманським і Тарговицьким полками витримав тут бій із 20-тисячним татарським корпусом, що прийшов на допомогу Дорошенкові. Ось як це описано в Бантиша-Каменського:

Оригінал

«Всѣ города вблизи Чигирина вновь завоеваны Дорошенкомъ, при помощи татаръ, въ 1674 году. Въ маѣ мѣсяцѣ этаго года гетманъ Самуйловичъ отрядилъ полковника Дмитрашко, съ 20,000 козацкимъ отрядомъ, двумя московскими полками и 15-ю пушками, для осажденія Смѣлой. Тогда прибылъ въ Чигиринъ еще одинъ Крымскій султанъ съ свѣжимъ 20,000 войскомъ и соединясь съ козаками Андрея Дорошенка, выступилъ противъ Дмитрашка. Минуя Смѣлу, войско сіе внезапно напало на три козацкіе полки, находившіеся подъ Орловцемъ: Гадячскій, Уманскій и Торговицкій. Между тѣмъ какъ сіи послѣдніе полки оборонялись отъ многочисленнаго непріятеля, Дмитрашко, услыша стрѣльбу, поспѣшилъ къ нимъ на помощь, оставя осаду Смѣлы. Битва сдѣлалась общею. Козаки Самуйловича явили примѣрную храбрость. Крымцы принуждены были уступить поле сраженія, обратились въ бѣгство вмѣстѣ съ козаками Дорошенковыми и преслѣдуемые мужественнымъ Дмитрашкою, потерпѣли совершенное пораженіе подъ Ташлыкомъ. Множество плѣнныхъ досталось побѣдителямъ. На 20 верстъ устлано было поле трупами.....»

Переклад

«Усі міста поблизу Чигирина знову завоював Дорошенко за допомогою татар 1674 року. У травні цього року гетьман Самуйлович вирядив полковника Дмитрашка з 20-тисячним козацьким загоном, двома московськими полками й 15 гарматами облягати Смілу. Тоді до Чигирина прибув ще один кримський султан зі свіжим 20-тисячним військом і, з’єднавшись із козаками Андрія Дорошенка, виступив проти Дмитрашка. Минувши Смілу, це військо раптово напало на три козацькі полки, що стояли під Орловцем: Гадяцький, Уманський і Торговицький. Поки ці полки оборонялися від численного ворога, Дмитрашко, почувши стрілянину, поспішив їм на допомогу, покинувши облогу Сміли. Бій став загальним. Козаки Самуйловича виявили зразкову хоробрість. Кримці змушені були поступитися полем бою, кинулися втікати разом із Дорошенковими козаками і, переслідувані мужнім Дмитрашком, зазнали цілковитої поразки під Ташликом. Безліч полонених дісталася переможцям. На 20 верст поле було встелене трупами.....»

Оригінал

По преданіямъ старожиловъ въ Орловцѣ нѣкогда было три или четыре церкви, которыя разрушены во время войнъ за Малороссію. Еще въ прошломъ вѣкѣ существовала другая церковь во имя Архистратига Михаила, которая въ 1801 году со всѣмъ своимъ имуществомъ сгорѣла. Нынѣшняя приходская Свято-Николаевская церковь, построенная въ 1779 году запорожскимъ козакомъ Кирилломъ Половымъ, деревяная, 2-го класса; земли имѣетъ 69 десятинъ. До построенія ея существовала древнѣйшая Николаевская церковь, описанная въ визитахъ Смѣлянскаго деканата за 1741 и 1746 годы. Въ нихъ между прочимъ значится, что она была поставлена около старой въ 1732 году, что священникомъ при ней во время визитъ былъ Евстафій Ивановичъ, посвященный въ Кіевѣ Варлаамомъ Ванатовичемъ 22 марта 1726 года. Въ настоящее время къ Орловецкому приходу причислена деревня Коноплянка, въ 5-ти верстахъ отъ Орловца, на почтовой дорогѣ въ Балаклею. Жителей въ ней обоего пола 513. Деревня эта, называемая также Теклиною, такъ переименована въ половинѣ прошлаго вѣка, по имени одной изъ княженъ Любомірскихъ—дочери Ксаверія.

Переклад

За переказами старожилів, в Орловці колись було три чи чотири церкви, які зруйновано під час воєн за Малоросію. Ще в минулому столітті існувала інша церква, на честь Архістратига Михаїла, яка 1801 року згоріла з усім своїм майном. Нинішня парафіяльна Свято-Миколаївська церква, збудована 1779 року запорозьким козаком Кирилом Половим, дерев’яна, 2-го класу; землі має 69 десятин. До її побудови існувала найдавніша Миколаївська церква, описана у візитах Смілянського деканату за 1741 і 1746 роки. У них, між іншим, зазначено, що її поставлено біля старої 1732 року і що священиком при ній під час візит був Євстафій Іванович, висвячений у Києві Варлаамом Ванатовичем 22 березня 1726 року. Нині до Орловецької парафії приписано село Коноплянка, за 5 верст від Орловця, на поштовому шляху до Балаклеї. Жителів у ньому обох статей 513. Це село, яке називають також Теклиною, так перейменовано в середині минулого століття на ім’я однієї з княжон Любомирських — дочки Ксаверія.

Примітки до перекладу

Міри. Верста — близько 1,07 км, десятина — близько 1,09 га. У статті: 10 верст ≈ 10,7 км; 613 десятин ≈ 670 га; 20 верст ≈ 21,3 км; 69 десятин ≈ 75,4 га; 5 верст ≈ 5,3 км. Перерахунок наш.

Назва. «Орловецъ» — Орловець. Тепер — село Орловець Городищенської громади Черкаського району Черкаської області.

«Городище», «замковище». Місце давнього укріплення з валами й ровами.

«Візита». Опис парафії, складений під час перевірки (візитації) деканату; Похилевич часто цитує візити XVIII ст.

«Деревня». У Похилевича — поселення без власної парафії, приписане до парафії іншого села. Перекладаємо «село».

«Клас» парафії. Розряд парафії за церковним штатом, від якого залежали утримання причту й кількість землі.

«Містечко». Невелике торговельне поселення з ярмарками й торгами, проміжне між селом і містом.

Про джерело

Книга
«Сказания о населенных местностях Киевской губернии» (Похилевич Л. И., Київ, 1864)
Розділ
Черкаський повіт, «Орловецкое имѣніе графа Мнишка.»
Сторінки
640–642 · скан 640, скан 641, скан 642
Ліцензія
Книга — суспільне надбання. Наша розшифровка й переклад — CC BY 4.0.

Як цитувати

Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. Киев, 1864. С. 640–642. Розшифровка й переклад: «Минуле», 2026. https://mynule.com.ua/dzherela/pokhylevych-1864/orlovets/