Текст і переклад
Правопис книги збережено, курсив — як у книзі. Наші вставки — у квадратних дужках.
Оригінал
МОНАСТЫРИЩА мѣстечко, въ 60-ти верстахъ отъ города Липовца, при рѣчкѣ Конелѣ, которой истоки находятся въ окрестныхъ поляхъ и перелѣскахъ, разбросано отчасти на ровномъ мѣстѣ, а отчасти по горамъ. Крестьянскія хаты, коихъ свыше 600, окружены множествомъ лѣсныхъ и фруктовыхъ деревьевъ, что придаетъ мѣстечку съ его предмѣстіями Аврамовкою и Летичевкою привлекательный видъ. Вообще мѣстечко составляетъ весьма примѣчательный пунктъ по развитію въ немъ садоводства и пчеловодства. Почти всѣ крестьяне имѣютъ сады, а нѣкоторые даже довольно значительные. Пчеловодству способствуютъ растущіе въ недавнемъ разстояніи довольно обширные лиственные лѣса, въ которыхъ между прочими породами преобладаетъ липа. Хлѣбопашество и промышленность крестьянъ также процвѣтаютъ, первое по плодородію земли, а второе по преданію, сохранившемуся отъ древняго города Монастырищъ. Торги или ярмарки собираются чрезъ каждыя двѣ недѣли. Нынѣ въ Монастырищахъ изъ промышленныхъ заведеній примѣчательны три владѣльческіе завода: кирпичный, пивоваренный и винокуренный и обширныя плантаціи засѣваемыя пшеницею и другими свойственными почвѣ хлѣбами.
Переклад
МОНАСТИРИЩЕ, містечко за 60 верст від міста Липовця, на річці Конелі, витоки якої — в околишніх полях і перелісках; розкинуте почасти на рівному місці, а почасти по горах. Селянські хати, яких понад 600, оточені безліччю лісових і фруктових дерев, що надає містечку з його передмістями Аврамовкою і Летичевкою привабливого вигляду. Загалом містечко — дуже примітне місце щодо розвитку в ньому садівництва й бджільництва. Майже всі селяни мають сади, а деякі — навіть досить великі. Бджільництву сприяють досить розлогі листяні ліси, що ростуть неподалік і в яких серед інших порід переважає липа. Хліборобство й промисли селян також процвітають: перше — завдяки родючості землі, а друге — завдяки традиції, що збереглася від давнього міста Монастирища. Торги, або ярмарки, збираються кожні два тижні. Нині з промислових закладів у Монастирищі примітні три власницькі заводи — цегельня, броварня й гуральня — та великі плантації, засівані пшеницею й іншими хлібами, властивими цьому ґрунтові.
Оригінал
О томъ, кѣмъ и когда основаны Монастырища, мы незнаемъ. Полагаемъ однако же, что въ этомъ мѣстѣ находился значительный городъ хотя подъ другимъ именемъ въ самой глубокой древности, предшествовавшей Монгольскому нашествію. Къ этому отдаленному времени должно относить и существованіе тѣхъ монастырей, по коимъ мѣстечко носитъ нынѣшнее свое названіе. Во время борьбы Малороссіи съ Поляками за независимость, о монастыряхъ уже не упоминается, хотя и въ то время городъ былъ многолюденъ. Жители Монастырищъ искони Русскіе и православные, съ самаго начала козацкихъ войнъ отличались патріотизмомъ. Въ 1653 году Монастырища были осаждены извѣстнымъ Чарнецкимъ съ 15,000 корпусомъ польскимъ, пришедшимъ изъ Ковеля. Защищавшій городъ Винницкій полковникъ Богунъ, переодѣлъ часть своихъ козаковъ въ татарское платье и велѣлъ имъ съ крикомъ напасть на поляковъ. Самъ же съ остальными козаками и жителями ударилъ на нихъ со стороны города. Непріятели, полагая, что къ козакамъ пришла татарская помощь и самъ Хмельницкій, бросили свой обозъ съ добычею, раненными и больными и бѣжали не только отъ Монастырищъ, но и изъ Украины. Польскіе однако писатели говорятъ, что Поляки бѣжали потому, что Чарнецкій раненъ пулею въ лицо и что войска встревожились за своего вождя. Чрезъ 10 лѣтъ обстоятельства перемѣнились. Хмельницкаго—защитника Малороссіи небыло въ живыхъ. Поляки, пользуясь предательствомъ гетмановъ, торжествовали. Монастырища, вмѣстѣ съ другими Украинскими городами, признаны были мятежными и въ 1664 году обречены на разграбленіе жолнеровъ. Затѣмъ въ скоромъ времени опустѣвшее мѣстечко отдано было въ частное владѣніе, прерываемое козацкими возстаніями. Съ начала прошлаго вѣка, когда польскіе владѣльцы стали быть возстановляемы въ Украинскихъ селахъ и городахъ, Монастырища съ 6-ю селами, утверждены за гетманомъ Тарновскимъ, потомъ принадлежали его женѣ и зятю Матѳею Ланцкоронскому. Сынъ Ланцкоронскаго продалъ Скалавскому, а этотъ Георгію Подосскому—прадѣду нынѣшняго владѣльца отставнаго карнета Льва Федоровича Кальмъ-Подосскаго (латин. испов., род. 1826, сынъ Леонтій 1846 года). Часть мѣстечка на Аврамовкѣ, называемая Плаксивкою, принадлежавшая латинскому Монастырищскому костелу, съ 1845 года причислена къ государственнымъ имуществамъ. Жителей обоего пола въ Монастырищахъ съ предмѣстіями Аврамовкою и Летичевкою: православныхъ 4071, римскихъ католиковъ 158, евреевъ 1165. Въ 1775 году было въ мѣстечкѣ 68, а на предмѣстьяхъ 181 домовъ, платившихъ подымное. Позднѣе заведена знаменитая панщизна. Земли числится въ имѣніи 6824 десятины. Въ мѣстечкѣ четыре церкви, всѣ деревяныя:
Переклад
Ким і коли засноване Монастирище, ми не знаємо. Гадаємо, однак, що на цьому місці в найглибшій давнині, яка передувала монгольській навалі, стояло значне місто, хоч і під іншою назвою. До того далекого часу слід відносити й існування тих монастирів, від яких містечко має свою теперішню назву. За часів боротьби Малоросії з поляками за незалежність про монастирі вже не згадується, хоча й тоді місто було людне. Жителі Монастирища, споконвіку руські й православні, від самого початку козацьких воєн вирізнялися патріотизмом. 1653 року Монастирище обложив відомий Чарнецький із 15-тисячним польським корпусом, що прийшов із Ковеля. Вінницький полковник Богун, який обороняв місто, перевдягнув частину своїх козаків у татарський одяг і звелів їм із криком напасти на поляків. Сам же з рештою козаків і жителями вдарив на них з боку міста. Вороги, гадаючи, що до козаків прийшла татарська допомога й сам Хмельницький, покинули свій обоз зі здобиччю, пораненими й хворими та втекли не лише від Монастирища, а й з України. Однак польські письменники кажуть, що поляки втекли тому, що Чарнецького поранило кулею в обличчя і війська стривожилися за свого вождя. Через 10 років обставини змінилися. Хмельницького — захисника Малоросії — не було серед живих. Поляки, користаючи зі зради гетьманів, торжествували. Монастирище разом з іншими українськими містами визнали бунтівним і 1664 року прирекли на пограбування жовнірами. Невдовзі по тому спорожніле містечко віддали в приватне володіння, яке переривали козацькі повстання. З початку минулого століття, коли польських власників почали відновлювати в українських селах і містах, Монастирище з 6 селами затвердили за гетьманом Тарновським; потім воно належало його дружині та зятеві Матвієві Ланцкоронському. Син Ланцкоронського продав [його] Скалавському, а той — Георгієві Подосському, прадідові теперішнього власника, відставного корнета Лева Федоровича Кальм-Подосського (латин. віросп., нар. 1826, син Леонтій 1846 року). Частину містечка на Аврамовці, що зветься Плаксивкою й належала монастирищенському латинському костелові, з 1845 року приписано до державного майна. Жителів обох статей у Монастирищі з передмістями Аврамовкою й Летичевкою: православних 4071, римо-католиків 158, євреїв 1165. 1775 року в містечку було 68, а на передмістях 181 дім, що платили подимне. Пізніше запроваджено знамениту панщизну [панщину]. Землі в маєтку значиться 6824 десятини. У містечку чотири церкви, всі дерев’яні:
Оригінал
1) Преображенская на старыхъ Монастырищахъ построена, какъ пишется въ клировыхъ вѣдомостяхъ, 1648 года; слѣдовательно древнѣйшая изъ деревяныхъ церквей во всей епархіи. По штатамъ причислена къ 6-му классу сельскихъ церквей; земли имѣетъ съ хуторомъ и ставомъ 78 десятинъ.
Переклад
1) Преображенська, на старих Монастирищах, збудована, як записано в клірових відомостях, 1648 року; отже, це найдавніша з дерев’яних церков у всій єпархії. За штатами віднесена до 6-го класу сільських церков; землі має разом із хутором і ставом 78 десятин.
Оригінал
2) Николаевская въ Новыхъ Монастырищахъ, построена 1767 года. По штатамъ состоитъ въ 5-мъ классѣ; земли имѣетъ также съ хуторомъ 75 десятинъ.
Переклад
2) Миколаївська, у Нових Монастирищах, збудована 1767 року. За штатами належить до 5-го класу; землі має, так само з хутором, 75 десятин.
Оригінал
3) Матѳіевская на предмѣстьѣ Аврамовкѣ, 5-го класса; земли имѣетъ съ хуторомъ Дзюбинымъ 50 десятинъ.
Переклад
3) Матвіївська, на передмісті Аврамовці, 5-го класу; землі має разом із хутором Дзюбиним 50 десятин.
Оригінал
4) Покровская на предмѣстьѣ Летичевкѣ, построена 1746 года, 5-го класса; земли имѣетъ съ хуторомъ и ставомъ 51 десятину. Латинскій костелъ въ Монастырищахъ каменный.
Переклад
4) Покровська, на передмісті Летичевці, збудована 1746 року, 5-го класу; землі має разом із хутором і ставом 51 десятину. Латинський костел у Монастирищі кам’яний.
Примітки до перекладу
Міри. Верста — близько 1,07 км, десятина — близько 1,09 га. У статті: 60 верст ≈ 64 км; 6824 десятини ≈ 7455 га; 78 десятин ≈ 85,2 га; 75 десятин ≈ 81,9 га; 50 десятин ≈ 54,6 га. Перерахунок наш.
Назва. «Монастырища» — Монастирище.
«Клас» парафії. Розряд парафії за церковним штатом, від якого залежали утримання причту й кількість землі.
«Містечко». Невелике торговельне поселення з ярмарками й торгами, проміжне між селом і містом.
«Хутір». Невелике поселення з однієї чи кількох садиб поза селом.
Про джерело
- Книга
- «Сказания о населенных местностях Киевской губернии» (Похилевич Л. И., Київ, 1864)
- Розділ
- Липовецький повіт, «ЛИПОВЕЦКІЙ УѢЗДЪ.»
- Ліцензія
- Книга — суспільне надбання. Наша розшифровка й переклад — CC BY 4.0.
Як цитувати
Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. Киев, 1864. С. 333–335. Розшифровка й переклад: «Минуле», 2026. https://mynule.com.ua/dzherela/pokhylevych-1864/monastyryshche/