Текст і переклад

Правопис книги збережено, курсив — як у книзі. Наші вставки — у квадратних дужках.

Оригінал

МАКІЕВКА, село расположено среди крутыхъ горъ; отъ чего у окрестныхъ жителей извѣстна пословица: «избави Боже міръ, отъ Макіевскихъ гиръ» (горъ). Изъ этихъ горъ вытекаютъ ручьи, впадающіе въ рѣку Красну. Жители полагаютъ, что небольшое нынѣ село Деремезна, древнѣе всѣхъ окрестныхъ селъ и было гнѣздомъ, изъ коего разселились жители по другимъ ближайшимъ селамъ, въ томъ числѣ и въ Макіевкѣ. Они также утверждаютъ, на основаніи преданія, что это было послѣ татарскаго нашествія, разорившаго Деремезну и разогнавшаго ея жителей.. Макіевка получила свое названіе оттого, что въ этихъ закрытыхъ горами мѣстахъ и низкихъ и плодородныхъ огородахъ сѣется и родится весьма хорошо макъ. Макіевка отдѣлилась отъ Василевщины около 1830 года когда Станиславъ Проскура распродалъ свои имѣнія. Макіевка, съ 2001 десятиной земли, куплена Карломъ Семеновичемъ Добровольскимъ, а по смерти его въ 1855 году продана его наслѣдниками профессору университета св. Владиміра и доктору Мерингу, кромѣ 1136 десятинъ пріобрѣтенныхъ крестьянами за 63,445 руб. Жителей обоего пола 1118. Въ 1740 году считалось въ Макіевкѣ 80 дворовъ; въ 1793—112.

Переклад

МАКІЇВКА, село лежить серед крутих гір, тому в навколишніх жителів відоме прислів’я: «избави Боже міръ, отъ Макіевскихъ гиръ» (гір) [«збав, Боже, світ від макіївських гір»]. З цих гір витікають струмки, що впадають у річку Красну. Жителі вважають, що нині невелике село Деремезна давніше за всі навколишні села і було гніздом, з якого жителі розселилися по інших найближчих селах, зокрема й у Макіївці. Вони також стверджують, спираючись на переказ, що це сталося після татарської навали, яка спустошила Деремезну й розігнала її жителів. Макіївка дістала свою назву від того, що в цих закритих горами місцях, на низьких і родючих городах, сіють мак і він дуже добре родить. Макіївка відокремилася від Василевщини близько 1830 року, коли Станіслав Проскура розпродав свої маєтки. Макіївку з 2001 десятиною землі купив Карл Семенович Добровольський, а після його смерті 1855 року спадкоємці продали її професорові університету св. Володимира й докторові Мерингу, за винятком 1136 десятин, які селяни придбали за 63 445 руб. Жителів обох статей 1118. 1740 року в Макіївці налічувалося 80 дворів; 1793 року — 112.

Оригінал

Нынѣшняя приходская Свято-Покровская церковь построена около 1750 года «до заломовъ» изъ дубоваго дерева, а выше изъ сосноваго. О прежнемъ состояніи какъ этой церкви, такъ и предшествовавшихъ ей, стоявшихъ на иномъ мѣстѣ см. въ актахъ Радомысльской Консисторіи, визиты Каневскаго деканата 1740, 1746 и 1793 годовъ 1). По штатамъ Макіевская церковь причислена къ 3-му классу, но съ уменьшеннымъ окладомъ для церковнаго причта, такъ какъ церкви этой принадлежитъ земли болѣе 120 десятинъ. Слѣдующія деревни причислены къ приходу:

Переклад

Нинішню парафіяльну Свято-Покровську церкву збудовано близько 1750 року «до заломовъ» [до заломів] з дубового дерева, а вище — із соснового. Про колишній стан як цієї церкви, так і попередніх, що стояли на іншому місці, див. в актах радомисльської консисторії, візити канівського деканату 1740, 1746 і 1793 років 1). За штатами макіївську церкву віднесено до 3-го класу, але зі зменшеним окладом для церковного причту, бо цій церкві належить понад 120 десятин землі. До парафії приписано такі села:

Оригінал

Стефанія или Степановка, въ 5-ти верстахъ отъ Макіевки, заселена помѣщикомъ Іосифомъ Проскурою съ 1825 года переводомъ крестьянъ изъ Макіевки и названа по имени его дочери Стефаніи. Жителей здѣсь об. пола 360; земли 706 десятинъ. Принадлежала Вацлаву Бейнаровичу купившему у Проскуры въ 1842 году, а съ 1847 г. Камилѣ Романовнѣ Бейнаровичевой, по завѣщнію Вацлава, за исключеніемъ 385 десятинъ, купленныхъ въ 1863 году крестьянами за 18864 руб.

Переклад

Стефанія, або Степановка, за 5 верст від Макіївки; її заселив поміщик Іосиф Проскура від 1825 року, переводячи сюди селян із Макіївки, і назвав на ім’я своєї дочки Стефанії. Жителів тут обох статей 360; землі 706 десятин. Належала Вацлаву Бейнаровичу, який купив її в Проскури 1842 року, а від 1847 р. — Камілі Романівні Бейнаровичевій, за заповітом Вацлава, за винятком 385 десятин, які 1863 року купили селяни за 18864 руб.

Оригінал

Павловка, въ 4-хъ верстахъ отъ Макіевки расположена среди степи при болотѣ, заселена тѣмъ же Проскурою въ 1836 году переводомъ сюда крестьянъ изъ Макіевки и названа по имени другой его дочери Павеллы. Жителей обоего пола 260; земли 706 десятинъ, изъ числа коихъ 321 купили крестяне въ 1863 г. за 16491 руб. Принадлежала Ивану Михайловичу Куликовскому, купившему эту деревню у Проскуры въ 1845 году, а нынѣ сыну его Карлу.

Переклад

Павловка, за 4 версти від Макіївки, лежить серед степу біля болота; її заселив той самий Проскура 1836 року, перевівши сюди селян із Макіївки, і назвав на ім’я іншої своєї дочки — Павелли. Жителів обох статей 260; землі 706 десятин, з яких 321 купили селяни 1863 р. за 16491 руб. Належала Іванові Михайловичу Куликовському, який купив це село в Проскури 1845 року, а нині — його синові Карлу.

Оригінал

Юзефовка, въ 3-хъ верстахъ отъ Макіевки, населена тѣмъ же помѣщикомъ въ 1827 году Макіевскими переселенцами и названа по имени третьей его дочери Юзефы. Она расположена въ яру по ручейку неимѣющему названія. Жителей обоего пола 240; земли причислено 833 десятины. Принадлежитъ Францу Осиповичу Краснодубскому (лат. испов.), купившему эту деревню отъ Проскуры въ 1841 году.

Переклад

Юзефовка, за 3 версти від Макіївки; її заселив той самий поміщик 1827 року переселенцями з Макіївки і назвав на ім’я третьої своєї дочки — Юзефи. Вона лежить у яру над струмком, що не має назви. Жителів обох статей 240; землі приписано 833 десятини. Належить Францові Осиповичу Краснодубському (латинського віросповідання), який купив це село в Проскури 1841 року.

Оригінал

Красна, основана и мало по малу населена, какъ видно изъ церковныхъ актовы съ 1803 года жителями мѣстечка Василева и села Макіевки. Отъ этаго послѣдняго села деревня отстоитъ въ 7-ми верстахъ и расположена при вершинѣ рѣки Красной. Жителей обоего пола 349; земли 621 десятина. Антоній Проскура деревню эту продалъ въ 1830 году Гойжевскому, а сей въ 1840 году надворной совѣтницѣ Шленчуковой (прав. исп.).

Переклад

Красна заснована й поступово заселена, як видно з церковних актів, від 1803 року жителями містечка Василева й села Макіївки. Від цього останнього села воно лежить за 7 верст і розташоване біля верхів’я річки Красної. Жителів обох статей 349; землі 621 десятина. Антоній Проскура продав це село 1830 року Гойжевському, а той 1840 року — надвірній радниці Шленчуковій (православного віросповідання).

Оригінал

Затишье, населено помѣщикомъ Кипріаномъ Гойжевскимъ въ 1840 году, послѣ продажи деревни Красной, немного ниже этой деревни по той же рѣкѣ, переселеніемъ части крестьянъ деревни Красной. Жителей обоего пола 160; земли 322 десятины. Принадлежитъ вдовѣ Кипріана Францишкѣ Гойжевской.

Переклад

Затишшя заселив поміщик Кипріан Гойжевський 1840 року, після продажу села Красна, трохи нижче від цього села по тій самій річці, переселивши сюди частину селян із Красної. Жителів обох статей 160; землі 322 десятини. Належить удові Кипріана Францишці Гойжевській.

Оригінал

Въ визитѣ 1740 года значится, что тогдашняя церковь дубовая, гонтами покрытая была построена 1730 года, священникомъ при ней былъ Петръ Припутневичъ, посвященный въ Переяславлѣ 1734 года 25 мая и утвержденный въ 1737 году уніатскимъ митрополитомъ, безъ сомнѣнія послѣ подчиненія уніи.

Переклад

У візиті 1740 року зазначено, що тодішню церкву, дубову, криту гонтом, було збудовано 1730 року; священиком при ній був Петро Припутневич, висвячений у Переяславі 25 травня 1734 року й затверджений 1737 року уніатським митрополитом, безсумнівно, після підпорядкування унії.

Примітки до перекладу

Міри. Верста — близько 1,07 км, десятина — близько 1,09 га. У статті: 2001 десятина ≈ 2186 га; 1136 десятин ≈ 1241 га; 120 десятин ≈ 131 га; 5 верст ≈ 5,3 км; 706 десятин ≈ 771 га. Перерахунок наш.

Назва. «Макіевка» — Макіївка. Тепер — село Макіївка Узинської громади Білоцерківського району.

«Візита». Опис парафії, складений під час перевірки (візитації) деканату; Похилевич часто цитує візити XVIII ст.

«Деревня». У Похилевича — поселення без власної парафії, приписане до парафії іншого села. Перекладаємо «село».

«Клас» парафії. Розряд парафії за церковним штатом, від якого залежали утримання причту й кількість землі.

Унія і «возз’єднання». Так у книзі названо перехід парафій з унії (греко-католицької церкви) до православ’я.

«Містечко». Невелике торговельне поселення з ярмарками й торгами, проміжне між селом і містом.

Про джерело

Книга
«Сказания о населенных местностях Киевской губернии» (Похилевич Л. И., Київ, 1864)
Розділ
Васильківський повіт, «Б) ИМѢНІЯ МѢЛКИХЪ ПОМѢЩИКОВЪ.»
Сторінки
533–534 · скан 533, скан 534
Ліцензія
Книга — суспільне надбання. Наша розшифровка й переклад — CC BY 4.0.

Як цитувати

Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. Киев, 1864. С. 533–534. Розшифровка й переклад: «Минуле», 2026. https://mynule.com.ua/dzherela/pokhylevych-1864/makiivka/