Текст і переклад
Правопис книги збережено, курсив — як у книзі. Наші вставки — у квадратних дужках.
Оригінал
ЛУЧИНЪ, село въ сѣверной части уѣзда, при ручьѣ Камянкѣ, за 1 версту впадающемъ съ лѣвой стороны въ Ирпень. Жителей обоего пола 1240; земли съ деревнею Федоровкою 3500 десятинъ. Въ 1612 году Лучинъ принадлежалъ Александру Елецу, Оффиціалу Кіевскому, который подарилъ это имѣніе езуитамъ, основавшимся было сначала въ Хвастовѣ, а потомъ въ Бѣлой-церкви. Этотъ же Елецъ, по преданію, построилъ было въ Лучинѣ латинскій костелъ, котораго мѣсто указываютъ жители. Во время востанія Малоросіи, костелъ этотъ разрушенъ и самое село оставалось безъ владѣльца до удаленія Палія въ ссылку. По утвержденіи вновь польскаго владычества въ началѣ прошлаго вѣка, Лучинъ опять причисленъ къ езуитскимъ имѣніямъ. Но какъ этотъ орденъ, по своимъ правиламъ, не принималъ въ непосредственное свое распоряженіе населенныхъ имѣній: то Лучинъ съ деревнею Федоровкою подаренъ королемъ Августомъ II своему придворному шуту Волынецкому, съ обязательствомъ, вносить ежегодно езуитамъ 8000 злотыхъ польскихъ; что принято было за королевскую шутку, потому что тогда доходъ изъ этого имѣнія едва равнялся назначенному платежу. Въ 1779 году Лучиномъ съ Федоровкою владѣлъ Фердинандъ Волынецкій, староста Стапанковецкій. Дочь его была замужемъ за Станиславомъ Прушинскимъ, коего сынъ Рафаилъ продалъ Лучинъ съ Федоровкою, 12 Января 1860 года, сыну своему Станиславу. Владѣлецъ Лучинскаго имѣнія долженъ быть почитаемъ условнымъ, потому что онъ ежегодно изъ доходовъ имѣнія вноситъ въ училищные капиталы назначенные 8000 злотыхъ или 1200 руб. серебромъ. Однако, основываясь на новыхъ постановленіяхъ, относительно поезуитскихъ имѣній, уставная грамота предоставила крестьянамъ въ собственность 1195 десятинъ земли за 40,202 рубля, изъ которыхъ будетъ пополненъ училищный фундушъ. Остальныя же всѣ земли и лѣса здѣлались полною собственностію владѣльца. Ему также принадлежитъ значительное имѣніе Маркуши и Обуховка въ Бердичевскомъ уѣздѣ на вотчинномъ правѣ.
Переклад
ЛУЧИН, село в північній частині повіту, на струмку Кам’янці, який за 1 версту [від села] впадає з лівого боку в Ірпінь. Жителів обох статей 1240; землі разом із селом Федоровкою 3500 десятин. 1612 року Лучин належав Олександрові Єлецю, київському офіціалові, який подарував цей маєток єзуїтам, що були осіли спершу у Фастові, а потім у Білій Церкві. Цей самий Єлець, за переказом, був збудував у Лучині латинський костел, місце якого показують жителі. Під час повстання Малоросії цей костел зруйновано, а саме село лишалося без власника аж до заслання Палія. Коли на початку минулого століття знову утвердилося польське панування, Лучин знову приписали до єзуїтських маєтків. Але оскільки цей орден за своїми правилами не брав населених маєтків у безпосереднє розпорядження, король Август II подарував Лучин із селом Федоровкою своєму придворному блазневі Волинецькому із зобов’язанням щороку вносити єзуїтам 8000 польських злотих; це сприйняли як королівський жарт, бо тоді прибуток із цього маєтку ледве дорівнював призначеному платежеві. 1779 року Лучином із Федоровкою володів Фердинанд Волинецький, стапанковецький староста. Його дочка була заміжня за Станіславом Прушинським, чий син Рафаїл 12 січня 1860 року продав Лучин із Федоровкою своєму синові Станіславу. Власника лучинського маєтку слід вважати умовним, бо він щороку з прибутків маєтку вносить до училищних капіталів призначені 8000 злотих, або 1200 руб. сріблом. Проте на підставі нових постанов щодо поєзуїтських маєтків уставна грамота надала селянам у власність 1195 десятин землі за 40,202 рублі, з яких буде поповнено училищний фундуш. Усі ж інші землі й ліси стали повною власністю володільця. Йому також належить на вотчинному праві значний маєток Маркуші й Обуховка в Бердичівському повіті.
Оригінал
О Лучинской Троицкой церкви въ визитѣ 1746 года говорится, что она сосновая, съ тремя верхами, но неизвѣстно было въ какомъ году построена. Колокольня къ ней была пристроена. По совершенномъ обветшаніи этой церкви въ 1764 году построена новая деревяная же, до нынѣ существующая, послѣ фундаментальной починки въ 1858 г. Особая колокольня построена въ 1820 году. По штатамъ Лучинская церковь отнесена къ 5 классу; земли имѣетъ 36 десятинъ. Къ ней причислены двѣ деревни:
Переклад
Про лучинську Троїцьку церкву у візитації 1746 року сказано, що вона соснова, з трьома верхами, але невідомо було, якого року її збудовано. До неї була прибудована дзвіниця. Коли ця церква зовсім занепала, 1764 року збудовано нову, теж дерев’яну, яка після капітального ремонту 1858 р. існує й донині. Окрему дзвіницю збудовано 1820 року. За штатами лучинську церкву віднесено до 5 класу; землі має 36 десятин. До неї приписано два села:
Оригінал
Федоровка, на лѣвой сторонѣ рѣки Ирпеня, въ 4 верстахъ отъ Лучина. Жителей обоего пола 227. По уставной грамотѣ и выкупному договору они пріобрѣли въ собственность 217 десятинъ земли за 5301 руб. 40 к.
Переклад
Федоровка, на лівому березі річки Ірпеня, за 4 версти від Лучина. Жителів обох статей 227. За уставною грамотою і викупним договором вони набули у власність 217 десятин землі за 5301 руб. 40 к.
Оригінал
Голячки въ 3-хъ верстахъ отъ церкви, при впаденіи ручья Каменки въ Ирпень. Жителей обоего пола 230. Половина деревни принадлежитъ къ Сущанскому имѣнію Феофила Рыльскаго (См. Почуйки), а другая Солотницкимъ Станиславу, Михаилу и проч.
Переклад
Голячки, за 3 версти від церкви, біля впадіння струмка Каменки в Ірпінь. Жителів обох статей 230. Половина села належить до сущанського маєтку Феофіла Рильського (див. Почуйки), а друга — Солотницьким Станіславу, Михайлу та ін.
Примітки до перекладу
Міри. Верста — близько 1,07 км, десятина — близько 1,09 га. У статті: 1 верста ≈ 1,1 км; 3500 десятин ≈ 3824 га; 1195 десятин ≈ 1306 га; 36 десятин ≈ 39,3 га; 4 версти ≈ 4,3 км. Перерахунок наш.
Назва. «Лучинъ» — Лучин.
«Візита». Опис парафії, складений під час перевірки (візитації) деканату; Похилевич часто цитує візити XVIII ст.
«Деревня». У Похилевича — поселення без власної парафії, приписане до парафії іншого села. Перекладаємо «село».
«Клас» парафії. Розряд парафії за церковним штатом, від якого залежали утримання причту й кількість землі.
«Вотчинне» маєток. Маєток у повній спадковій власності поміщика.
«Фундуш». Земля, кошти чи доходи, надані на утримання церкви або монастиря.
Про джерело
- Книга
- «Сказания о населенных местностях Киевской губернии» (Похилевич Л. И., Київ, 1864)
- Розділ
- Сквирський повіт, «ИМѢНІЯ ПОЕЗУИТСКІЯ, ПРИНАДЛЕЖАВШІЯ УНІАТСКИМЪ МИТРОПОЛИТАМЪ И БЫВШІЯ СТАРОСТИНСКІЯ.»
- Ліцензія
- Книга — суспільне надбання. Наша розшифровка й переклад — CC BY 4.0.
Як цитувати
Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. Киев, 1864. С. 193–194. Розшифровка й переклад: «Минуле», 2026. https://mynule.com.ua/dzherela/pokhylevych-1864/luchyn/