Текст і переклад
Правопис книги збережено, курсив — як у книзі. Наші вставки — у квадратних дужках.
Оригінал
ЛУБЬЯНКА село въ 8-ми верстахъ отъ Голыни и въ 10-ти отъ с. Бабинецъ, при вершинѣ ручья Козки паралельно текущаго съ рѣкою Ирпинемъ. Съ востока, юга и запада, село окружается полями, а съ сѣвера лѣсами. Старожилые люди, по преданіямъ отцевъ ихъ, утверждаютъ, что основателями сего села были люди простаго званія Мойсей Сивобородъ, Ѳеодоръ Горѣленко и Павелъ Шевченко, которые по разореніи въ древнія времена ордою стараго села Лубнаго, вблизи нынѣшняго находившагося, укрылось отъ орды, а потомъ поселившись на этомъ мѣстѣ, назвали его Лубьянкою. Въ урочищѣ Лубномъ указывается и мѣсто гдѣ была церковь, а недалеко раскопанные курганы, неизвѣстно когда и на какой предметъ построенные и потомъ раскопанные. Лубьянка куплена отъ графа Карла Сакена въ 1815 году Максимомъ Гудимъ-Левковичемъ. По смерти его она принадлежала сыну коллежскому ассесору Василію Максимовичу, а по смерти сего съ 1847 года внуку Василію Васильевичу, которому также принадлежитъ деревня Гудимовка близь Нещерова и Шибенская Рудня съ 6886 десятинами земли, большею частію покрытой лѣсами. Въ селѣ Лубьянкѣ жителей обоего пола 846. Въ 1783 году считалось только 571.
Переклад
ЛУБ’ЯНКА, село за 8 верст від Голині і за 10 — від с. Бабинців, при верхів’ї струмка Козки, що тече паралельно з річкою Ірпенем. Зі сходу, півдня й заходу село оточують поля, а з півночі — ліси. Старожили, за переказами своїх батьків, твердять, що засновниками цього села були люди простого звання Мойсей Сивобород, Феодор Горіленко й Павло Шевченко, які, коли в давні часи орда зруйнувала старе село Лубне, що було поблизу теперішнього, сховалися від орди, а потім, оселившись на цьому місці, назвали його Луб’янкою. В урочищі Лубному показують і місце, де була церква, а неподалік — розкопані кургани, невідомо коли й для чого споруджені, а потім розкопані. Луб’янку 1815 року купив у графа Карла Сакена Максим Гудим-Левкович. Після його смерті вона належала синові, колезькому асесору Василеві Максимовичу, а після смерті того, з 1847 року, — онукові Василеві Васильовичу, якому також належать село Гудимовка біля Нещерова і Шибенська Рудня з 6886 десятинами землі, здебільшого вкритої лісами. У селі Луб’янці жителів обох статей 846. 1783 року налічувалося лише 571.
Оригінал
Церковь Николаевская, деревяная, 5-го класса; земли имѣетъ 37 десятинъ; построена, какъ значится въ визитѣ въ 1758 году на мѣсто давнѣйшей. Къ Лубьянскому приходу причислена деревня Гаврыловка въ 3-хъ верстахъ отъ с. Лубьянки лежащая, при притокѣ Козки. Жителей обоего пола 283. Земли совокупно съ деревнею Голынь, составляющею одно имѣніе, 3261 десятина. Принадлежитъ Пелагіи Васильевнѣ Сенчуковской, урожденной Гудимъ-Левковичъ.
Переклад
Церква Миколаївська, дерев’яна, 5-го класу; землі має 37 десятин; збудована, як зазначено у візиті, 1758 року на місці давнішої. До луб’янської парафії приписано село Гавриловка, що лежить за 3 версти від с. Луб’янки, при притоці Козки. Жителів обох статей 283. Землі разом із селом Голинь, що становить [з ним] один маєток, 3261 десятина. Належить Пелагії Василівні Сенчуковській, уродженій Гудим-Левкович.
Примітки до перекладу
Міри. Верста — близько 1,07 км, десятина — близько 1,09 га. У статті: 8 верст ≈ 8,5 км; 6886 десятин ≈ 7523 га; 37 десятин ≈ 40,4 га; 3 версти ≈ 3,2 км; 3261 десятина ≈ 3563 га. Перерахунок наш.
Назва. «Лубьянка» — Луб’янка.
«Візита». Опис парафії, складений під час перевірки (візитації) деканату; Похилевич часто цитує візити XVIII ст.
«Деревня». У Похилевича — поселення без власної парафії, приписане до парафії іншого села. Перекладаємо «село».
«Клас» парафії. Розряд парафії за церковним штатом, від якого залежали утримання причту й кількість землі.
Про джерело
- Книга
- «Сказания о населенных местностях Киевской губернии» (Похилевич Л. И., Київ, 1864)
- Розділ
- Київський повіт, «ИМѢНІЯ, ПРИНАДЛЕЖАЩІЯ ЧАСТНЫМЪ ЛИЦАМЪ.»
- Сторінки
- 101 · скан 101
- Ліцензія
- Книга — суспільне надбання. Наша розшифровка й переклад — CC BY 4.0.
Як цитувати
Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. Киев, 1864. С. 101. Розшифровка й переклад: «Минуле», 2026. https://mynule.com.ua/dzherela/pokhylevych-1864/lubianka/