Текст і переклад
Правопис книги збережено, курсив — як у книзі. Наші вставки — у квадратних дужках.
Оригінал
КОЗИНЪ, мѣстечко при впаденіи ручья Потока въ рѣку Расаву, въ 10-ти верстахъ отъ мѣстечка Потока на югъ. Жителей обоего пола совокупно съ деревнею Саловымъ или малымъ Козиномъ (2-мя верстами выше по Расавѣ): православныхъ 1900, римскихъ католиковъ 39, евреевъ 432; въ 1790 году считалось въ 140 дворахъ обоего пола 1239; Козинъ еще именовался селомъ. Земли къ Козинскому имѣнію приписано съ Саловымъ хуторомъ 4285 десятинъ; изъ числа коей 2105 д. пріобрѣтены въ собственность крестьянами за 98,877 рублей по силѣ выкупнаго договора 1863 года. Имѣніе принадлежитъ, по смерти гвардіи полковника Владислава Монтрезора его вдовѣ Корнеліи Захаріевнѣ и 3-мъ сынамъ: Александру, Владиславу и Іосифу. Прежде оно причислялось къ Богуславскому старотству и подарено графомъ Ксаверіемъ Браницкимъ завѣдывавшему его охотничьимъ заведеніемъ.
Переклад
КОЗИН, містечко біля впадіння струмка Потоку в річку Росаву, за 10 верст на південь від містечка Потоку. Жителів обох статей разом із селом Саловим, або малим Козином (за 2 версти вище по Росаві): православних 1900, римо-католиків 39, євреїв 432; 1790 року в 140 дворах налічувалося 1239 жителів обох статей; Козин ще називався селом. До козинського маєтку разом із Саловим хутором приписано 4285 десятин землі, з яких 2105 д. селяни набули у власність за 98 877 рублів на підставі викупного договору 1863 року. Маєток після смерті гвардії полковника Владислава Монтрезора належить його вдові Корнелії Захарівні та 3 синам: Олександрові, Владиславові й Йосипові. Раніше він належав до богуславського староства, і граф Ксаверій Браницький подарував його завідувачеві свого мисливського господарства.
Оригінал
Церковь во имя Архистратига Михаила заложена послѣ руинъ, de nova radice въ 1761 году, а окончена постройкою лишь въ 1789 году тщаніемъ прихожанъ. Она деревяная, снаружи и внутри выбѣлена; почему издали кажется каменною. Колокольня при ней построена въ 1850 году. По штатамъ причислена къ 4-му классу; земли имѣетъ 36 десятинъ. Достопримѣчательность церкви составляетъ икона Успенія Божіей Матери, помѣщаемая надъ царскими вратами. Она подарена митрополитомъ Евгеніемъ при посѣщеніи церкви покойному помѣщику Владиславу Монтрезору, а симъ пожертвована въ приходскую церковь. Есть также въ Козинѣ латинская каплица и еврейская синагога.
Переклад
Церкву на честь Архістратига Михаїла закладено після руїн, de nova radice [з нового кореня, тобто наново], 1761 року, а будівництво закінчено лише 1789 року старанням парафіян. Вона дерев’яна, зовні й усередині побілена, тому здалеку здається кам’яною. Дзвіницю при ній збудовано 1850 року. За штатами зарахована до 4-го класу; землі має 36 десятин. Визначна пам’ятка церкви — ікона Успіння Божої Матері, вміщена над царськими вратами. Її подарував покійному поміщикові Владиславу Монтрезору митрополит Євгеній під час відвідин церкви, а той пожертвував її парафіяльній церкві. Є також у Козині латинська каплиця та єврейська синагога.
Оригінал
Къ Козинскому приходу причислена деревня Кутелевъ при ручьѣ Потокѣ въ 3-хъ верстахъ выше Козина лежащая. Она принадлежитъ къ Ходоровскому имѣнію г. Янковскаго. Жителей обоего пола 154. До 1790 года къ сему же приходу приходу принадлежало и село Емчиха.
Переклад
До козинської парафії приписано село Кутелев, що лежить на струмку Потоці за 3 версти вище від Козина. Воно належить до ходорівського маєтку пана Янковського. Жителів обох статей 154. До 1790 року до цієї ж парафії належало й село Ємчиха.
Примітки до перекладу
Міри. Верста — близько 1,07 км, десятина — близько 1,09 га. У статті: 10 верст ≈ 10,7 км; 4285 десятин ≈ 4681 га; 36 десятин ≈ 39,3 га; 3 версти ≈ 3,2 км. Перерахунок наш.
Назва. «Козинъ» — Козин.
«Деревня». У Похилевича — поселення без власної парафії, приписане до парафії іншого села. Перекладаємо «село».
«Клас» парафії. Розряд парафії за церковним штатом, від якого залежали утримання причту й кількість землі.
«Містечко». Невелике торговельне поселення з ярмарками й торгами, проміжне між селом і містом.
«Хутір». Невелике поселення з однієї чи кількох садиб поза селом.
Про джерело
- Книга
- «Сказания о населенных местностях Киевской губернии» (Похилевич Л. И., Київ, 1864)
- Розділ
- Канівський повіт, «Селенія принадлежащія разнымъ помѣщикамъ.»
- Ліцензія
- Книга — суспільне надбання. Наша розшифровка й переклад — CC BY 4.0.
Як цитувати
Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. Киев, 1864. С. 603–604. Розшифровка й переклад: «Минуле», 2026. https://mynule.com.ua/dzherela/pokhylevych-1864/kozyn/