Текст і переклад
Правопис книги збережено, курсив — як у книзі. Наші вставки — у квадратних дужках.
Оригінал
КОЗАРОВИЧИ село въ 7-ми верстахъ отъ Демидова и въ 40-ка отъ Кіева на лѣвой сторонѣ рѣки Ирпеня. Жителей обоего пола: православныхъ 903, римскихъ католиковъ 7. Въ 1783 году было жителей 433 въ 77 дворахъ. Въ названіи села слышится имя древнихъ Козаровъ, сосѣдей Полянъ. Но о началѣ и основаніи его не сохранилось никакихъ преданій у мѣстныхъ жителей. Даже нѣтъ такихъ слѣдовъ древности поселенія, какія видимъ въ Демидовѣ и Дымерѣ, хотя мѣстоположеніе Козаровичъ при впаденіи судоходнаго нѣкогда Ирпеня въ Днѣпръ, даетъ этой мѣстности преимущество предъ тѣми. Въ XVII вѣкѣ Козаровичи принадлежали Межигорскому монастырю. Когда же лѣвая сторона Ирпеня здѣлалась Польскою и всѣ имѣнія православныхъ монастырей были тамъ конфискованы: то Козаровичи причислены къ Дымерскому старотству. Но уже въ началѣ прошлаго столѣтія Козаровичи являются вотчинною собственностію Евстафія Потоцкаго, а съ 1757 года сына его Каэтана, съ 1783 Іосифа Кучинскаго, старосты Ядовскаго. Отъ сего пріобрѣлъ покупкою Козаровичи съ Глѣбовкою и Ясногородкою презесъ Моршковскій, по смерти коего эти три села достались дочери его Іоаннѣ Францовнѣ, бывшей замужемъ за статскимъ совѣтникомъ Бобръ-Петровицкимъ. Ей принадлежатъ другія имѣнія въ Луцкомъ и Дубенскомъ уѣздахъ, гдѣ она постоянно живетъ. Въ Козаровичскомъ имѣніи считается земли 12,675 десятинъ. Въ Козаровичахъ экономія содержитъ до 2000 шпанскихъ овецъ.
Переклад
КОЗАРОВИЧІ, село за 7 верст від Демидова й за 40 від Києва, на лівому березі річки Ірпеня. Жителів обох статей: православних 903, римо-католиків 7. 1783 року було 433 жителі в 77 дворах. У назві села чути ім’я давніх козарів, сусідів полян. Але про початок і заснування його в місцевих жителів не збереглося жодних переказів. Немає навіть таких слідів давності поселення, які бачимо в Демидові й Димері, хоча розташування Козаровичів біля впадіння колись судноплавного Ірпеня в Дніпро дає цій місцевості перевагу перед тими. У XVII столітті Козаровичі належали Межигірському монастиреві. Коли ж лівий берег Ірпеня став польським і всі маєтки православних монастирів там конфіскували, Козаровичі приписали до Димерського староства. Але вже на початку минулого [XVIII] століття Козаровичі постають вотчинною власністю Євстафія Потоцького, а з 1757 року — його сина Каетана, з 1783-го — Іосифа Кучинського, ядовського старости. Від нього Козаровичі разом із Глібівкою та Ясногородкою купив презес Моршковський, по смерті якого ці три села дісталися його дочці Іоанні Францівні, що була заміжня за статським радником Бобр-Петровицьким. Їй належать інші маєтки в Луцькому й Дубенському повітах, де вона постійно живе. У козаровицькому маєтку налічується 12 675 десятин землі. У Козаровичах економія тримає до 2000 шпанських овець.
Оригінал
Церковь Покровская, деревяная, 6-го класса; земли имѣетъ указную пропорцію; построена 1720 года. Но и прежде церковь существовала.
Переклад
Церква Покровська, дерев’яна, 6-го класу; землі має указну пропорцію; збудована 1720 року. Але церква існувала й раніше.
Примітки до перекладу
Міри. Верста — близько 1,07 км, десятина — близько 1,09 га. У статті: 7 верст ≈ 7,5 км; 675 десятин ≈ 737 га. Перерахунок наш.
Назва. «Козаровичи» — Козаровичі.
«Клас» парафії. Розряд парафії за церковним штатом, від якого залежали утримання причту й кількість землі.
«Вотчинне» маєток. Маєток у повній спадковій власності поміщика.
Про джерело
- Книга
- «Сказания о населенных местностях Киевской губернии» (Похилевич Л. И., Київ, 1864)
- Розділ
- Київський повіт, «ИМѢНІЯ, ПРИНАДЛЕЖАЩІЯ ЧАСТНЫМЪ ЛИЦАМЪ.»
- Ліцензія
- Книга — суспільне надбання. Наша розшифровка й переклад — CC BY 4.0.
Як цитувати
Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. Киев, 1864. С. 106–107. Розшифровка й переклад: «Минуле», 2026. https://mynule.com.ua/dzherela/pokhylevych-1864/kozarovychi/