Текст і переклад
Правопис книги збережено, курсив — як у книзі. Наші вставки — у квадратних дужках.
Оригінал
ДЕМИДОВЪ село на лѣвой сторонѣ рѣки Ирпеня въ 7-ми верстахъ отъ села Лютежа. Жителей обоего пола: православныхъ 470, евреевъ 7. Земли во всемъ Демидовскомъ имѣніи г. Синельникова, къ коему причисляются кромѣ Демидова деревни: Литвиновка, Раковка, Вороньковка, Абрамовка, Синякъ и половина села Рубежовки 11,965 десятинъ. Въ 1783 году считалось во всемъ Демидовскомъ приходѣ 1142 обоего пола жителей. Чрезъ рѣку Ирпень раздѣляющуюся на два рукава, въ Демидовѣ устроено два парома, перевозящіе путниковъ съ двухъ противуположныхъ сторонъ на островъ, въ 1 версту ширины и въ 3 длины. На этомъ островѣ, нынѣ принадлежащемъ Лютежской церкви, до начала текущаго столѣтія былъ свитъ Межигорскаго монастыря съ двумя церквами деревяными: во имя Усѣкновенія главы Іоанна Предтечи и Рождества пресвятыя Богородицы. Селеніе Демидовъ, стоящее въ живописномъ мѣстѣ въ прежнее время очевидно было населеннѣе и упало при гибельномъ для нашего края польскомъ владычествѣ. Преданіе народное говоритъ, что село это нынѣ находится уже на другомъ или третьемъ мѣстѣ. Первое мѣсто указываютъ въ 1-й верстѣ къ сѣверу отъ села за прудомъ рѣчки Козки. Урочище это называется Старый Демидовъ. Другое съ западной стороны называемое Дворищами. Урочище это заросло сосновымъ боромъ, въ которомъ деревья могутъ имѣть болѣе 200 лѣтъ. Но вѣроятно, что давній Демидовъ не переселялся въ эти урочища, а до нихъ простирался такъ, что мѣсто нынѣшняго села составляетъ только остатокъ прежняго многолюднаго Демидова. Къ востоку отъ села находится мѣсто окруженное валомъ, вышиною въ 3 сажня съ одними раскопанными воротами и окружностію въ 130 саженей. Мѣсто это нынѣ называется Городецъ, и по преданію разорено при нашествіи Орды съ Бытыемъ. Въ 1693 году около праздника Рождества Христова, поляки вытѣсняя изъ этаго замка казаковъ державшихъ сторону Палія, напали на Демидовъ и истребили въ немъ множество жителей. По возстановленіи польскаго правительства, Демидовъ причисленъ къ Дымерскому старотству, которое въ половинѣ прошлаго вѣка доставляло доходы Стецкому, а по смерти его женѣ Брониславѣ ловчинѣ Кіевской (†1759 г.). Въ послѣдствіи Демидовъ составилъ вотчинную собственность вмѣстѣ съ Гостомлемъ Яна и Іосифа Якубовскихъ, а къ концу столѣтія дворянина Попѣля. Этотъ продалъ Демидовъ съ деревнями бригадиру Михаилу Апостолу. По наслѣдству отъ Апостола имѣніе перешло къ Василію Синельникову, женатому съ племянницею Апостола—отцу нынѣшняго владѣльца, отставнаго капитана гвардіи Василія Васильевича. Но Литвиновку и Рубежовку, а также Наливайковку и Козинцы, г. Синельниковъ пріобрѣлъ покупкою только въ послѣдніе годы.
Переклад
ДЕМИДІВ, село на лівому березі річки Ірпеня, за 7 верст від села Лютежа. Жителів обох статей: православних 470, євреїв 7. Землі в усьому демидівському маєтку п. Синельникова, до якого, крім Демидова, належать села Литвиновка, Раковка, Вороньковка, Абрамовка, Синяк і половина села Михайлівки-Рубежівки, — 11 965 десятин. 1783 року в усій демидівській парафії налічувалося 1142 жителі обох статей. Через річку Ірпінь, що розділяється на два рукави, у Демидові влаштовано два пороми, які перевозять подорожніх із двох протилежних боків на острів завширшки 1 версту й завдовжки 3. На цьому острові, що нині належить лютізькій церкві, до початку теперішнього [XIX] століття був скит Межигірського монастиря з двома дерев’яними церквами: на честь Усікновення глави Іоанна Предтечі та Різдва Пресвятої Богородиці. Село Демидів, що стоїть у мальовничому місці, колись, очевидно, було людніше й занепало за згубного для нашого краю польського панування. Народний переказ каже, що це село нині стоїть уже на другому чи третьому місці. Перше місце вказують за 1 версту на північ від села, за ставом річечки Козки. Це урочище називається Старий Демидів. Друге — із західного боку, зване Дворищами. Це урочище заросло сосновим бором, у якому деревам може бути понад 200 років. Але ймовірно, що давній Демидів не переселявся в ці урочища, а простягався аж до них, тож місце теперішнього села — лише залишок колишнього багатолюдного Демидова. На схід від села є місце, оточене валом заввишки 3 сажні, з одними розкопаними воротами й окружністю 130 сажнів. Це місце нині називається Городець і, за переказом, було зруйноване під час навали Орди з Батиєм. 1693 року, близько свята Різдва Христового, поляки, витісняючи з цього замку козаків, що стояли на боці Палія, напали на Демидів і винищили в ньому безліч жителів. Після відновлення польської влади Демидів приписано до Димерського староства, яке в середині минулого [XVIII] століття давало прибутки Стецькому, а після його смерті — його дружині Броніславі, київській ловчині (†1759 р.). Згодом Демидів разом із Гостомелем став вотчинною власністю Яна та Іосифа Якубовських, а наприкінці століття — дворянина Попеля. Той продав Демидів із селами бригадирові Михаїлу Апостолу. У спадок від Апостола маєток перейшов до Василія Синельникова, одруженого з небогою Апостола, — батька теперішнього власника, гвардії капітана у відставці Василія Васильовича. Але Литвиновку й Михайлівку-Рубежівку, а також Наливайківку й Козинці п. Синельников купив лише останніми роками.
Оригінал
Церковь Михайловская, деревяная, 5-го класса; земли имѣетъ 69 десятинъ; построена 1762 года, вокругъ давней гораздо меньшей, какъ значится въ визитѣ за 1783 годъ. Замѣчательно, что въ Демидовскомъ приходѣ болѣе 100 лѣтъ священниками были лица изъ фамиліи Клебановскихъ. Близь церкви обращаетъ на себя вниманіе каменный просторный домъ для приходскаго священника, построенный въ 1853 году г. Синельниковымъ. Онъ предполагаетъ устроить при немъ такія же службы, а также жилище для причетниковъ, училище для поселянскихъ дѣтей и богадѣльню для бывшихъ своихъ крестьянъ. Въ церкви также находятся доказательства его усердія къ храму Божію и щедрости. Къ Демидовскому приходу причислены слѣдующія деревни:
Переклад
Церква Михайлівська, дерев’яна, 5-го класу; землі має 69 десятин; збудована 1762 року довкола давньої, значно меншої, як зазначено у візиті за 1783 рік. Примітно, що в демидівській парафії понад 100 років священниками були особи з роду Клебановських. Біля церкви привертає увагу просторий кам’яний будинок для парафіяльного священника, збудований 1853 року п. Синельниковим. Він має намір облаштувати при ньому такі самі господарські будівлі, а також житло для причетників, училище для селянських дітей і богадільню для своїх колишніх селян. У церкві також є свідчення його ревності до храму Божого та щедрості. До демидівської парафії приписано такі села:
Оригінал
Синякъ (также Константиновка) при р. Козкѣ, въ 4-хъ верстахъ отъ Демидова. Жителей обоего пола 25.
Переклад
Синяк (також Константиновка) — над р. Козкою, за 4 версти від Демидова. Жителів обох статей 25.
Оригінал
Воронковка выше по той же рѣчкѣ въ 6-ти верстахъ; а отъ деревни Гаврыловки въ 1-й. Жителей обоего пола 114. Со всѣхъ сторонъ деревня окружена лѣсами.
Переклад
Воронковка — вище тією самою річечкою, за 6 верст, а від села Гавриловки — за 1. Жителів обох статей 114. Село з усіх боків оточене лісами.
Оригінал
Раковка въ 2-хъ верстахъ отъ Воронковки, на лѣвой сторонѣ рѣки Ирпеня, въ 10-ти верстахъ выше села Демидова, и въ такомъ же разстояніи отъ м. Гостомля. Жителей обоего пола 143. Есть экономическій фольварокъ съ небольшимъ фруктовымъ садомъ. Деревня лежитъ на низкомъ берегу рѣки Ирпеня, образующаго нѣсколько небольшихъ заливовъ и рукавовъ, въ которыхъ водится множество раковъ; отсюда—названіе деревни. Въ Раковкѣ есть слѣды длинной гати чрезъ Ирпень, разорванной рѣкою во многихъ мѣстахъ. По преданію при этой гати лѣтъ за 100 были мельницы, двигавшія машины—толокшія желѣзную руду, здѣсь же добивавшуюся.
Переклад
Раковка — за 2 версти від Воронковки, на лівому березі річки Ірпеня, за 10 верст вище села Демидова й на такій самій відстані від м. Гостомеля. Жителів обох статей 143. Є фільварок економії з невеликим фруктовим садом. Село лежить на низькому березі річки Ірпеня, що утворює кілька невеликих заток і рукавів, у яких водиться безліч раків; звідси й назва села. У Раковці є сліди довгої гаті через Ірпінь, у багатьох місцях прорваної річкою. За переказом, років зо 100 тому біля цієї гаті були млини, що рухали машини, які товкли залізну руду, яку тут-таки й добували.
Оригінал
Литвиновка въ 8-ми верстахъ отъ с. Демидова, при притокѣ ручья Козки. Жителей обоего пола 824. Резиденція помѣщика съ великолѣпнымъ дворцемъ и садомъ, простирающемся на 2 версты. Заводы: винокуренный, лошадиный и шпанскихъ овецъ. Нѣсколько десятковъ десятинъ земли засѣвается картофелемъ, изъ которой гонится водка. Въ концѣ прошлаго вѣка въ Литвиновкѣ была построена особая приходская церковь во имя мученицы Параскевы, бывшимъ помѣщикомъ Попѣлемъ. Но церковь эта сгорѣла въ 1832 году, а приходъ упраздненъ, по ходатайству владѣльца въ 1843 году.
Переклад
Литвиновка — за 8 верст від с. Демидова, біля притоки струмка Козки. Жителів обох статей 824. Резиденція поміщика з розкішним палацом і садом, що простягається на 2 версти. Заводи: гуральня, кінський завод і завод шпанських овець. Кілька десятків десятин землі засівають картоплею, з якої женуть горілку. Наприкінці минулого [XVIII] століття колишній поміщик Попель збудував у Литвиновці окрему парафіяльну церкву на честь мучениці Параскеви. Але ця церква згоріла 1832 року, а парафію на клопотання власника скасовано 1843 року.
Примітки до перекладу
Міри. Верста — близько 1,07 км, сажень — близько 2,13 м, десятина — близько 1,09 га. У статті: 7 верст ≈ 7,5 км; 965 десятин ≈ 1054 га; 1 верста ≈ 1,1 км; 130 сажнів ≈ 277 м; 69 десятин ≈ 75,4 га. Перерахунок наш.
Назва. «Демидовъ» — Демидів.
«Візита». Опис парафії, складений під час перевірки (візитації) деканату; Похилевич часто цитує візити XVIII ст.
«Деревня». У Похилевича — поселення без власної парафії, приписане до парафії іншого села. Перекладаємо «село».
«Клас» парафії. Розряд парафії за церковним штатом, від якого залежали утримання причту й кількість землі.
«Вотчинне» маєток. Маєток у повній спадковій власності поміщика.
Про джерело
- Книга
- «Сказания о населенных местностях Киевской губернии» (Похилевич Л. И., Київ, 1864)
- Розділ
- Київський повіт, «ИМѢНІЯ, ПРИНАДЛЕЖАЩІЯ ЧАСТНЫМЪ ЛИЦАМЪ.»
- Ліцензія
- Книга — суспільне надбання. Наша розшифровка й переклад — CC BY 4.0.
Як цитувати
Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. Киев, 1864. С. 104–106. Розшифровка й переклад: «Минуле», 2026. https://mynule.com.ua/dzherela/pokhylevych-1864/demydiv/