Текст і переклад
Правопис книги збережено, курсив — як у книзі. Наші вставки — у квадратних дужках.
Оригінал
ЯНОВКА, село при вершинѣ ручья Нехвороща, между Богуславлемъ и Таганчею. Жителей обоего пола: православныхъ 1258, римскихъ католиковъ 19. Образованіе села послѣ руинъ приписываютъ Яну Яблоновскому. Въ югозападномъ концѣ села, надъ рѣчкою, стоитъ 3 корчмы 3-хъ помѣщиковъ: Браницкаго, Понятовскаго и Лопухина. Здѣсь точка соединенія границъ трехъ значительнѣйшихъ имѣній въ уѣздѣ, а мимо пролегаетъ дорога изъ за Днѣпра въ Бѣлую-церковь, именуемая жителями Искриною и пьяною. Значительное протяженіе ея идетъ вдали отъ всякаго жилья, глухою степью и притомъ яромъ. Съ двухъ сторонъ села находятся по два окопа, состоящія изъ двойныхъ замкнутыхъ валовъ. По преданію въ этихъ окопахъ когда-то бились между собою Ляхи и Татары.
Переклад
ЯНОВКА [нині Іванівка], село у верхів’ї струмка Нехвороща, між Богуславом і Таганчею. Жителів обох статей: православних 1258, римо-католиків 19. Утворення села після руїн приписують Янові Яблоновському. У південно-західному кінці села, над річкою, стоять 3 корчми 3-х поміщиків: Браницького, Понятовського й Лопухіна. Тут точка, де сходяться межі трьох найзначніших маєтків у повіті, а повз пролягає дорога з-за Дніпра до Білої Церкви, яку жителі називають Іскриною і п’яною. Значна її частина йде далеко від будь-якого житла, глухим степом і до того ж яром. З двох боків села є по два окопи, що складаються з подвійних замкнутих валів. За переказом, у цих окопах колись билися між собою ляхи й татари.
Оригінал
Церковь построена во 2-й половинѣ прошлаго вѣка, именно около 1771 года, въ которомъ выдана для нея графомъ Іоанномъ Климентіемъ Браницкимъ презента, именующая церковь новопостроенною. Она, по ветхости, фундаментально исправлена въ 1850 году, съ прибавленіемъ двухъ придѣловъ и пяти куполовъ. Престолъ оставленъ по прежнему во имя Архангела Михаила; по штатамъ состоитъ въ 5-мъ классѣ; земли имѣетъ 83 десятины.
Переклад
Церкву збудовано в 2-й половині минулого століття, а саме близько 1771 року, коли граф Іоанн Климентій Браницький видав для неї презенту, що називає церкву новозбудованою. Через старість її 1850 року ґрунтовно відремонтовано, з добудовою двох бічних вівтарів і п’яти бань. Престол залишено, як і раніше, на честь Архангела Михаїла; за штатами належить до 5-го класу; землі має 83 десятини.
Примітки до перекладу
Міри. Десятина — близько 1,09 га. У статті: 83 десятини ≈ 90,7 га. Перерахунок наш.
Назва. «Яновка» — Іванівка. Тепер — село Іванівка Миронівської громади Обухівського району Київської області (до 1946 р. — Янівка).
«Клас» парафії. Розряд парафії за церковним штатом, від якого залежали утримання причту й кількість землі.
«Придел». Бічний вівтар у храмі з окремим посвяченням; перекладаємо «бічний вівтар».
Про джерело
- Книга
- «Сказания о населенных местностях Киевской губернии» (Похилевич Л. И., Київ, 1864)
- Розділ
- Канівський повіт, «Вотчинное имѣніе графовъ Браницкихъ.»
- Ліцензія
- Книга — суспільне надбання. Наша розшифровка й переклад — CC BY 4.0.
Як цитувати
Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. Киев, 1864. С. 568–569. Розшифровка й переклад: «Минуле», 2026. https://mynule.com.ua/dzherela/pokhylevych-1864/ivanivka-kanivskyi/