Текст і переклад
Правопис книги збережено, курсив — як у книзі. Наші вставки — у квадратних дужках.
Оригінал
ДУБРОВИНЦЫ, село при безъименномъ ручьѣ, впадающемъ за двѣ версты съ лѣвой стороны въ Собъ, въ 4-хъ варстахъ выше села Жадановъ. Жителей обоего пола: православныхъ 792, римскихъ католиковъ 25; земли 1672 десятины. Дубровинцы съ окрестными селами принадлежало къ имѣніямъ князя Антонія Любомірскаго, потомъ князя Іеронима Сангушки, потомъ его дочери Ѳеклы, бывшей замужемъ за Потоцкимъ. Потоцкая продала Дубровинцы съ нѣсколькими селами Антонію Ярошинскому, а Ярошинскій Гавріилу Чарномскому, по смерти коего нынѣ село принадлежитъ старшему сыну его Ипполиту съ частію села Кабатни. (Владѣлецъ латин. испов., род. 1820 года).
Переклад
ДІБРОВИНЦІ, село біля безіменного струмка, що за дві версти з лівого боку впадає в Соб, за 4 версти вище від села Жаданів. Жителів обох статей: православних 792, римо-католиків 25; землі 1672 десятини. Дібровинці з навколишніми селами належали до маєтків князя Антонія Любомирського, потім князя Ієроніма Сангушки, потім його дочки Фекли, що була заміжня за Потоцьким. Потоцька продала Дібровинці з кількома селами Антонію Ярошинському, а Ярошинський — Гавриїлові Чарномському, після смерті якого село нині належить його старшому синові Іполиту разом із частиною села Кабатні. (Власник лат. віросп., нар. 1820 року).
Оригінал
Церковь Михайловская, деревяная, 6-го класса; земли имѣетъ 42 десятины; неизвѣстно когда построена, но въ 1735 году уже существовала, какъ видно изъ сохранившейся описи церковнаго имущества того года. Священникомъ тогда при ней былъ Прокофій Величко.
Переклад
Церква Михайлівська, дерев’яна, 6-го класу; землі має 42 десятини; невідомо, коли збудована, але 1735 року вже існувала, як видно зі збереженого опису церковного майна того року. Священником при ній тоді був Прокофій Величко.
Примітки до перекладу
Міри. Десятина — близько 1,09 га. У статті: 1672 десятини ≈ 1827 га; 42 десятини ≈ 45,9 га. Перерахунок наш.
Назва. «Дубровинцы» — Дібровинці.
«Клас» парафії. Розряд парафії за церковним штатом, від якого залежали утримання причту й кількість землі.
Про джерело
- Книга
- «Сказания о населенных местностях Киевской губернии» (Похилевич Л. И., Київ, 1864)
- Розділ
- Липовецький повіт, «ЛИПОВЕЦКІЙ УѢЗДЪ.»
- Ліцензія
- Книга — суспільне надбання. Наша розшифровка й переклад — CC BY 4.0.
Як цитувати
Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. Киев, 1864. С. 323–324. Розшифровка й переклад: «Минуле», 2026. https://mynule.com.ua/dzherela/pokhylevych-1864/dibrovyntsi/