Текст і переклад

Правопис книги збережено, курсив — як у книзі. Наші вставки — у квадратних дужках.

Оригінал

ЧУЧИНКА село между мѣстечками Ржищевомъ и Ходоровомъ, въ 10-ти верстахъ отъ того и другаго, при впаденіи въ Днѣпръ ручья Чучинки. Жителей обоего пола: христіанъ 522, евреевъ 3. Въ XVII вѣкѣ село это еще не существовало, что видно изъ дарственной записи 1649 года мая 2-го, коею Ржищевскіе владѣльцы Вороничи подтвердили Ржищевскому православному монастырю деревню Балики—давнюю его собственность; тогда на мѣстѣ села стояла только монастырская мельница. Чучинка стала заселяться съ начала прошлаго вѣка, когда владѣтели Ржищевскіе, отнявъ у монастыря деревню Балики, рѣшились на земляхъ ея образовать для римско-католическаго Ржищевскаго монастыря имѣнія, переводомъ крестьянъ изъ Баликъ, чтобы затруднить для монастыря веденіе иска объ отнятіи у него собственности. Въ 1792 году, въ Чучинкѣ уже находилось 47 усадьбъ, тогда какъ въ Баликахъ оставалось только 32, а жителей считалось въ обоихъ деревняхъ 275 муж. и 258 женска пола. Такимъ образомъ Чучинка, основанная на земляхъ Ржищевскаго православнаго монастыря, въ началѣ прошлаго вѣка стала принадлежать къ Ржищевскому имѣнію, коего владѣтели Вороничи, отступивъ отъ православія, уже впали въ сѣти латинства, и основавъ въ Ржищевѣ латинскій тринитарскій монастырь, подарили ему Чучинку и тѣмъ прекратили процессъ православнаго монастыря, домогавшагося о возвращеніи Баликовъ. Въ вѣдѣніи Ржищевскаго тринитарскаго монастыря, Чучинка оставалась до 1833 года, когда въ слѣдствіе распоряженія правительства, недвижимыя имѣнія латинскихъ монастырей поступили въ казну. Близь села надъ Днѣпромъ добивается строительный и жерновый камень.

Переклад

ЧУЧИНКА [нині Балико-Щучинка], село між містечками Ржищевом і Ходоровом, за 10 верст від кожного з них, біля впадіння в Дніпро струмка Чучинки. Жителів обох статей: християн 522, євреїв 3. У XVII столітті цього села ще не було, що видно з дарчого запису від 2 травня 1649 року, яким ржищівські власники Вороничі підтвердили за ржищівським православним монастирем село Балики — його давню власність; тоді на місці села стояв тільки монастирський млин. Чучинка почала заселятися з початку минулого століття, коли ржищівські власники, відібравши в монастиря село Балики, вирішили на його землях утворити маєток для римо-католицького ржищівського монастиря, переселивши селян із Баликів, щоб утруднити монастиреві ведення позову про відібрання в нього власності. 1792 року в Чучинці було вже 47 садиб, тоді як у Баликах лишалося тільки 32, а жителів в обох селах налічувалося 275 чоловічої і 258 жіночої статі. Отже, Чучинка, заснована на землях ржищівського православного монастиря, на початку минулого століття стала належати до ржищівського маєтку, власники якого Вороничі, відступивши від православ’я, уже впали в тенета латинства і, заснувавши в Ржищеві латинський тринітарський монастир, подарували йому Чучинку й тим припинили процес православного монастиря, що домагався повернення Баликів. У віданні ржищівського тринітарського монастиря Чучинка залишалася до 1833 року, коли внаслідок розпорядження уряду нерухомі маєтки латинських монастирів перейшли до скарбниці. Поблизу села над Дніпром добувають будівельний і жорновий камінь.

Оригінал

Изъ визитъ Каневскаго деканата за 1740, 1746 и 1792 годы видно, что первоначально въ Чучинкѣ построена церковь во имя святителя Николая въ 1723 году изъ березоваго дерева. Первымъ священникомъ при ней былъ Романъ Мытуричъ,—это небольшая церковь по тѣснотѣ разобрана и на мѣсто ея въ 1753 году построена настоящая 1), нынѣ уже обветшавшая. По штатамъ она причислена къ 7-му классу; земли имѣетъ указную пропорцію.

Переклад

З візит канівського деканату за 1740, 1746 і 1792 роки видно, що спочатку в Чучинці 1723 року збудовано з березового дерева церкву на честь святителя Миколая. Першим священиком при ній був Роман Митурич; цю невелику церкву через тісноту розібрано, і на її місці 1753 року збудовано теперішню 1), нині вже обвітшалу. За штатами її зараховано до 7-го класу; землі має указну пропорцію.

Оригінал

Визита за 1792 годъ о священникѣ Чучинскомъ того времени Григоріѣ Погольскомъ, такъ изъясняетъ: «онъ посвященъ митрополитомъ св. памяти Смогоржевскимъ 1783 года въ приходъ Межиричскій Украинскій. Но какъ приходъ этотъ отступилъ отъ уніи: то Томашъ Сущинскій, Суррогатъ Звенигородскій въ 1786 году, письменнымъ приказомъ, выданнымъ въ Кошеватой, назначилъ его на приходъ въ село Чучинку. Священникъ этотъ ведетъ себя постоянно примѣрно и набожно прилагаетъ стараніе о душахъ, его водительству врученныхъ. Въ дни недѣльные и праздничные отправляетъ святую литургію и прочія моленія, а потомъ учитъ своихъ прихожанъ молитвамъ и заповѣдямъ Господнимъ и преподаетъ церковную науку изъ книги, Бесѣды называемой; къ исполненію заповѣдей Господнихъ побуждаетъ нетолько поученіями, но и собственнымъ примѣромъ; для услугъ духовныхъ спѣшитъ по первому требованію, хотя бы это было въ полночь; вымагательствъ и здырства не дѣлаетъ; о благоустройствѣ своей церкви прилѣжно старается. Вообще держитъ себя совершенно по пастырски. А чтобы добрые плоды оставить и на будущее время: то онъ каждой недѣли и въ большіе праздники, по обѣднѣ, созываетъ къ церкви дѣтей своихъ прихожанъ и ихъ учитъ всему тому, что христіанину подъ страхомъ потери спасенія, нужно знать и вѣрить; и это имъ объяснивъ, неумѣющимъ не благословлялъ браковъ и недопущалъ быть воспріемниками при крещеніи младенцевъ; отъ бабъ—бранокъ (акушерокъ), особливо въ приселкѣ требовалъ, чтобы умѣли въ извѣстныхъ случаяхъ прилично окрестить дитя, а неумѣющихъ этаго не допускалъ исполнать ремесла. Строго также внушалъ имъ, чтобы они не каждое дитя крестили, а только находящееся въ опасности жизни. Тяжко больныхъ увѣщевалъ при исповѣди до совершенія елеопомазанія; умершихъ не погребалъ до истеченія 24-хъ часовъ, развѣ покавались бы очевидные признаки разрушенія. Реэстры приходовъ и расходовъ церковныхъ, тщательно содержалъ и записывалъ. Вообще онъ былъ столь тщательнымъ и исправнымъ пастыремъ, чтобы въ день страшнаго суда не подпасть великому и страшному осужденію». Эту выписку изъ уніатской визиты мы дѣлаемъ потому, что она представляетъ идеалъ уніатскаго священника въ нашихъ странахъ при концѣ прошлаго столѣтія.

Переклад

Візита за 1792 рік так пише про тодішнього чучинського священика Григорія Погольського: «Його висвятив митрополит святої пам’яті Смогоржевський 1783 року на Межиричську Українську парафію. Але оскільки ця парафія відступила від унії, то Томаш Сущинський, звенигородський сурогат, 1786 року письмовим наказом, виданим у Кошеватій, призначив його на парафію в село Чучинку. Цей священик поводиться завжди зразково і побожно дбає про душі, довірені його проводові. У неділі й свята править святу літургію та інші молитви, а потім навчає своїх парафіян молитов і заповідей Господніх і викладає церковну науку з книги, що зветься „Бесіди“; до виконання заповідей Господніх спонукає не лише повчаннями, а й власним прикладом; для духовних послуг поспішає на першу вимогу, хоч би це було й опівночі; вимагань і здирства не чинить; про добрий лад своєї церкви старанно дбає. Загалом поводиться цілком по-пастирськи. А щоб залишити добрі плоди й на майбутнє, він щонеділі та на великі свята після обідні скликає до церкви дітей своїх парафіян і навчає їх усього того, що християнинові під страхом утрати спасіння треба знати й у що вірити; і, пояснивши їм це, тим, хто не вмів, не благословляв шлюбів і не допускав їх бути хрещеними батьками при хрещенні немовлят; від баб-бранок (акушерок), особливо в присілку, вимагав, щоб уміли в певних випадках належно охрестити дитину, а тих, хто цього не вмів, не допускав до виконання ремесла. Суворо також наказував їм, щоб вони хрестили не кожну дитину, а лише ту, чиє життя в небезпеці. Тяжкохворих напучував під час сповіді перед звершенням єлеопомазання; померлих не ховав до спливу 24 годин, хіба що з’явилися б очевидні ознаки розкладу. Реєстри церковних прибутків і видатків старанно вів і записував. Загалом він був таким старанним і справним пастирем, щоб у день Страшного суду не підпасти під велике й страшне осудження». Цей витяг з уніатської візити ми наводимо тому, що він являє ідеал уніатського священика в наших краях наприкінці минулого століття.

Оригінал

Деревня Балыки, составляющая съ Чучинкою одинъ приходъ отдѣляется отъ нее только возвышенностію. Жителей въ ней обоего пола: православныхъ 240, латинянъ 6, евреевъ 6. Земли 951 десятина. Какъ сказано выше деревня эта до начала прошедшаго вѣка принадлежала Ржищевскому православному монастырю. Въ настоящее же время составляетъ частное имѣніе Мартына Романовича Машевскаго.

Переклад

Село Балики, що становить із Чучинкою одну парафію, відділене від неї тільки підвищенням. Жителів у ньому обох статей: православних 240, латинян 6, євреїв 6. Землі 951 десятина. Як сказано вище, це село до початку минулого століття належало ржищівському православному монастиреві. Нині ж воно є приватним маєтком Мартина Романовича Машевського.

Примітки до перекладу

Міри. Верста — близько 1,07 км, десятина — близько 1,09 га. У статті: 10 верст ≈ 10,7 км; 951 десятина ≈ 1039 га. Перерахунок наш.

Назва. «Чучинка» — Чучинка. Тепер — частина села Балико-Щучинка: у 1921 р. Щучинку (Чучинку) й Балики об'єднано в одне село.

«Візита». Опис парафії, складений під час перевірки (візитації) деканату; Похилевич часто цитує візити XVIII ст.

«Деревня». У Похилевича — поселення без власної парафії, приписане до парафії іншого села. Перекладаємо «село».

«Клас» парафії. Розряд парафії за церковним штатом, від якого залежали утримання причту й кількість землі.

Унія і «возз’єднання». Так у книзі названо перехід парафій з унії (греко-католицької церкви) до православ’я.

«Містечко». Невелике торговельне поселення з ярмарками й торгами, проміжне між селом і містом.

Про джерело

Книга
«Сказания о населенных местностях Киевской губернии» (Похилевич Л. И., Київ, 1864)
Розділ
Київський повіт, «КІЕВСКІЙ УѢЗДЪ»
Сторінки
47–49 · скан 47, скан 48, скан 49
Ліцензія
Книга — суспільне надбання. Наша розшифровка й переклад — CC BY 4.0.

Як цитувати

Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. Киев, 1864. С. 47–49. Розшифровка й переклад: «Минуле», 2026. https://mynule.com.ua/dzherela/pokhylevych-1864/chuchynka/