Текст і переклад
Правопис книги збережено, курсив — як у книзі. Наші вставки — у квадратних дужках.
Оригінал
ЧУБИНЦЫ, село при рѣкѣ Раставицѣ, въ 12-ти верстахъ отъ города Сквиры разбросано по горамъ. Жителей обоего пола 528.
Переклад
ЧУБИНЦІ, село на річці Роставиці, за 12 верст від міста Сквири, розкидане по горах. Жителів обох статей 528.
Оригінал
Приходская церковь деревяная, во имя Рождества пресвятыя Богородицы, построена въ 1724 году, какъ видно изъ визиты Паволочскаго деканата, въ 1741 бывшей. Прихожанъ въ то время она имѣла: 20 дворовъ въ Чубинцахъ, 20 въ Букахъ и 4 въ Ерчикахъ. Но она построена на мѣсто еще древнѣйшей, что слѣдуетъ заключить изъ того, что во время визиты священникомъ при ней былъ Леонтій Поповиченко, посвященный еще въ 1714 году. По штатамъ Чубинецкая церковь причислена къ 5-му классу; земли имѣетъ указную пропорцію.
Переклад
Парафіяльна церква дерев’яна, на честь Різдва Пресвятої Богородиці, збудована 1724 року, як видно з візити Паволоцького деканату, що відбулася 1741 року. Парафіян вона тоді мала: 20 дворів у Чубинцях, 20 у Буках і 4 в Єрчиках. Але її збудовано на місці ще давнішої, про що слід судити з того, що під час візити священиком при ній був Леонтій Поповиченко, висвячений ще 1714 року. За штатами чубинецька церква зарахована до 5-го класу; землі має указну пропорцію.
Оригінал
Къ ней причислена деревня Таборовъ, въ 1-й верстѣ ниже по рѣкѣ Раставицѣ лежащая и отдѣляемая отъ села Дулицкаго Васильковскаго уѣзда только улицею. Жителей въ ней обоего пола 646. Принадлежитъ вмѣстѣ съ Каменною Греблею графу Владиславу Эстергази. По преданію жителей и Таборовъ нѣкогда былъ значительнымъ мѣстомъ съ нѣсколькими церквами, что все разрушено Татарами. Люстрація 1622 года говоритъ о немъ: «Таборъ, alias Таборовка oppidum; та слобода на грунтѣ старотства Бѣлоцерковскаго осажена, имѣетъ вольности на 15 лѣтъ, изъ коихъ 6 уже протекло»; другая же люстрація 1780 года свидѣтельствуетъ, что все мѣстечко окружено давними валами, имѣвшими 2 брамы Бѣлоцерковскую и Кіевскую, чрезъ которыя проходилъ въ давнее время почтовый трактъ. «Среди рынка корчма; домовъ христіанскихъ 31, церковь, ставъ и млынъ; дохода въ старотство дѣлало 6424 злот.». Военныя невзгоды непозволили Таборову возвыситься; почему еще въ прошломъ вѣкѣ оно обращено въ село. Въ 1744 году отъ Августа III-го получилъ Таборовъ cum attinentis въ дожизненное владѣніе Францъ Догель-Церына. Образованное потомъ старотство, заключавшее деревни Золотуху и Каменну Греблю, къ концу прошлаго столѣтія принадлежало Павлу Церынѣ. Нынѣ въ деревнѣ находится безприходная деревяная церковь во имя Покрова пресвятыя Богородицы, построенная въ прошломъ вѣкѣ, но неизвѣстно въ какомъ году. Прежде она была приходскою для жителей, но послѣ поступленія Таборова въ помѣщичье владѣніе, церковь лишена земли и средства существованія для священника.
Переклад
До неї приписано село Таборов, що лежить за 1 версту нижче по річці Роставиці і відділене від села Дулицького Васильківського повіту лише вулицею. Жителів у ньому обох статей 646. Разом із Кам’яною Греблею належить графові Владиславу Естергазі. За переказом жителів, і Таборов був колись значним місцем із кількома церквами, і все це зруйнували татари. Люстрація 1622 року каже про нього: «Табор, alias [інакше] Таборовка oppidum [містечко]; ця слобода осаджена на ґрунті Білоцерківського староства, має вольності на 15 років, з яких 6 уже минуло»; інша ж люстрація, 1780 року, засвідчує, що все містечко оточене давніми валами з 2 брамами, Білоцерківською й Київською, через які в давнину проходив поштовий тракт. «Посеред ринку корчма; християнських домів 31, церква, став і млин; доходу староству давало 6424 злот.». Воєнні негаразди не дали Таборову піднестися, тому ще в минулому столітті його перетворено на село. 1744 року від Августа III отримав Таборов cum attinentis [з належностями] у довічне володіння Франц Догель-Церина. Утворене потім староство, до якого входили села Золотуха й Кам’яна Гребля, наприкінці минулого століття належало Павлові Церині. Нині в селі є безпарафіяльна дерев’яна церква на честь Покрови Пресвятої Богородиці, збудована в минулому столітті, але невідомо, якого року. Раніше вона була парафіяльною для жителів, але після переходу Таборова в поміщицьке володіння церкву позбавлено землі й засобів існування для священника.
Примітки до перекладу
Міри. Верста — близько 1,07 км. У статті: 12 верст ≈ 12,8 км. Перерахунок наш.
Назва. «Чубинцы» — Чубинці.
«Візита». Опис парафії, складений під час перевірки (візитації) деканату; Похилевич часто цитує візити XVIII ст.
«Деревня». У Похилевича — поселення без власної парафії, приписане до парафії іншого села. Перекладаємо «село».
«Клас» парафії. Розряд парафії за церковним штатом, від якого залежали утримання причту й кількість землі.
«Містечко». Невелике торговельне поселення з ярмарками й торгами, проміжне між селом і містом.
«Деканат». Церковна округа з кількох парафій на чолі з деканом.
Про джерело
- Книга
- «Сказания о населенных местностях Киевской губернии» (Похилевич Л. И., Київ, 1864)
- Розділ
- Сквирський повіт, «ИМѢНІЯ ПОЕЗУИТСКІЯ, ПРИНАДЛЕЖАВШІЯ УНІАТСКИМЪ МИТРОПОЛИТАМЪ И БЫВШІЯ СТАРОСТИНСКІЯ.»
- Ліцензія
- Книга — суспільне надбання. Наша розшифровка й переклад — CC BY 4.0.
Як цитувати
Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. Киев, 1864. С. 200–201. Розшифровка й переклад: «Минуле», 2026. https://mynule.com.ua/dzherela/pokhylevych-1864/chubyntsi/