Текст і переклад
Правопис книги збережено, курсив — як у книзі. Наші вставки — у квадратних дужках.
Оригінал
БАБИНЦЫ, село по обѣимъ сторонамъ рѣки Орѣховатки, въ 2-хъ верстахъ ниже Новохвастова, заселено вторично послѣ руинъ, какъ можно заключать изъ нѣкоторыхъ актовъ (визиты 1784 года) въ началѣ прошлаго вѣка, по усиліямъ уполномоченнаго князей Вишневецкихъ Гриневича. Село расположено на пространствѣ 3½ верстъ, состоитъ изъ трехъ частей: собственно Бабинецъ вокругъ церкви, Старой Степановки—ниже по рѣкѣ въ направленіи къ Скибинцамъ, Новой Степановки—части села на правой сторонѣ Орѣховатки—напротивъ церкви. Обѣ Степановки заселены уже при Стефанѣ Любовицкомъ. Мѣстоположеніе села и его окрестностей ровное, открытое, съ черноземною почвою, весьма плодородною—какъ большая часть земель Сквирскаго уѣзда. На правомъ берегу Орѣховатки, у Старой Степановки замѣчательно урочище съ каменною утесистою горою, поросшею густыми кустарниками. По словамъ жителей на этомъ мѣстѣ былъ когда-то и чей-то замокъ и здѣсь сокрыты клады. Недалеко отъ этаго мѣста въ 1831 году случайно найденъ въ землѣ каменный древній склепъ, заключавшій въ себѣ скелетъ какого-то великана въ сидячемъ положеніи. По смерти Стефана Любовицкаго, пріобрѣвшаго Бабинцы отъ Захаріи Ганскаго 1), село это съ м. Новохвастовымъ, досталось сыну его Іосифу, умершему въ 1846 году. Нѣкоторое время по смерти его владѣла имѣніемъ его вдова Жозефина, имѣвшая резиденцію въ Новохвастовѣ. По смерти Жозефины бездѣтно въ 1857 году владѣетъ имѣніемъ братъ Іосифа Вацлавъ Любовицкій. Жителей обоего пола 1026.
Переклад
БАБИНЦІ, село по обидва береги річки Оріховатки, за 2 версти нижче Новофастова, заселене вдруге після руїн, як можна судити з деяких актів (візити 1784 року), на початку минулого століття, заходами уповноваженого князів Вишневецьких Гриневича. Село простягається на 3½ версти й складається з трьох частин: власне Бабинців довкола церкви, Старої Степановки — нижче за течією, у напрямку Скибинців, і Нової Степановки — частини села на правому березі Оріховатки, навпроти церкви. Обидві Степановки заселено вже за Стефана Любовицького. Місцевість села та його околиць рівна, відкрита, з чорноземним ґрунтом, дуже родючим, — як більша частина земель Сквирського повіту. На правому березі Оріховатки, біля Старої Степановки, примітне урочище з кам’яною скелястою горою, порослою густими чагарниками. За словами жителів, на цьому місці колись був і чийсь замок, і тут заховано скарби. Неподалік від цього місця 1831 року випадково знайдено в землі давній кам’яний склеп, у якому був скелет якогось велетня в сидячому положенні. Після смерті Стефана Любовицького, який придбав Бабинці в Захарії Ганського 1), це село разом із м. Новофастовом дісталося його синові Іосифу, що помер 1846 року. Якийсь час після його смерті маєтком володіла його вдова Жозефіна, яка мала резиденцію в Новофастові. Після бездітної смерті Жозефіни 1857 року маєтком володіє брат Іосифа Вацлав Любовицький. Жителів обох статей 1026.
Оригінал
Приходская церковь во имя Покрова пресвятыя Богородицы. Первоначально, послѣ руинъ небольшая церковь построена около 1720 года; потомъ, въ 1733 г. построена другая изъ дубовыхъ кругляковъ, какъ говорится въ визитѣ 1741 года Погребисскаго деканата, «облепіоная глиной и покрытая соломой». Прихожанъ она имѣла во время помянутой визиты: 40 дворовъ въ Бабинцахъ и 30 въ Скибинцахъ. Священникомъ долго при ней былъ Іоаннъ Кіяниченко, посвященный въ Уневѣ въ 1839 году. Эта церковь существовала до 1819 года, когда по совершенной ветхости упразднена и построена нынѣ существующая. Нынѣшняя церковь имѣетъ стѣны кирпичные, купола же деревяные. Колокольня при церкви кирпичная. По штатамъ состоитъ въ 5-мъ классѣ; земли имѣетъ 55 десятинъ.
Переклад
Парафіяльна церква на честь Покрова Пресвятої Богородиці. Спершу, після руїн, близько 1720 року збудовано невелику церкву; потім, 1733 р., збудовано іншу, з дубових кругляків, як сказано у візиті Погребищенського деканату 1741 року, «облепіоная глиной и покрытая соломой» [обліплену глиною й покриту соломою]. Парафіян вона мала під час згаданої візити: 40 дворів у Бабинцях і 30 у Скибинцях. Священником при ній довго був Іоанн Кіяниченко, висвячений в Уневі 1839 року. Ця церква існувала до 1819 року, коли через цілковиту ветхість її скасовано й збудовано нинішню. Нинішня церква має цегляні стіни, а бані — дерев’яні. Дзвіниця при церкві цегляна. За штатами належить до 5-го класу; землі має 55 десятин.
Оригінал
Къ Бабинской церкви причислена деревня Быстрикъ, называемый Новохвастовскимъ, въ отличіе отъ другихъ Быстриковъ. Деревня эта въ 4-хъ верстахъ отъ Бабинецъ отстоящая, расположена при ручьѣ Быстрикѣ. Жителей обоего пола 300, между коими до 40 душъ римскихъ католиковъ и 15 евреевъ. Земли числится въ имѣніи 720 десятинъ. Быстрикъ населенъ при Стефанѣ Любовицкомъ, продавшемъ эту деревню Войцѣху Быстриновскому. По смерти Войцѣха въ 1812 году, Быстрикъ, уже довольно населенный, поступилъ къ его зятю Игнатію Скупскому, а отъ него къ сыну Бальтазару. Близъ деревни примѣчательны: лѣсъ Іовицкій и Барабашева могила, о коихъ жители разсказываютъ преданія. Въ 1821 году Игнатій Скупскій построилъ въ деревнѣ римско-католическую каменную церковь и содержитъ, на счетъ доходовъ съ имѣнія, особаго латинскаго священника, ежедневно совершающаго богослуженіе. Въ костелѣ этомъ находится образъ Божія Матери, слывущій между римскими католиками чудотворнымъ.
Переклад
До бабинецької церкви приписано село Бистрик, яке називають Новофастівським, на відміну від інших Бистриків. Це село лежить за 4 версти від Бабинців, на струмку Бистрику. Жителів обох статей 300, серед них до 40 душ римо-католиків і 15 євреїв. Землі в маєтку налічується 720 десятин. Бистрик заселено за Стефана Любовицького, який продав це село Войцеху Бистриновському. Після смерті Войцеха 1812 року Бистрик, уже досить заселений, перейшов до його зятя Ігнатія Скупського, а від нього — до сина Бальтазара. Біля села примітні: Іовицький ліс і Барабашева могила, про які жителі розповідають перекази. 1821 року Ігнатій Скупський збудував у селі римо-католицьку кам’яну церкву і коштом прибутків із маєтку утримує окремого латинського священника, який щодня править богослужіння. У цьому костелі є образ Божої Матері, що серед римо-католиків має славу чудотворного.
Оригінал
Въ 1750 году Бабинцы принадлежали Адаму Бржостовскому, генералъ-лейтенанту войскъ Литовскихъ.
Переклад
1750 року Бабинці належали Адамові Бржостовському, генерал-лейтенантові литовських військ.
Примітки до перекладу
Міри. Верста — близько 1,07 км, десятина — близько 1,09 га. У статті: 2 версти ≈ 2,1 км; 3½ версти ≈ 3,7 км; 55 десятин ≈ 60,1 га; 4 версти ≈ 4,3 км; 720 десятин ≈ 787 га. Перерахунок наш.
Назва. «Бабинцы» — Бабинці.
«Могили». У Похилевича так названо кургани — земляні насипи над давніми похованнями; іноді й звичайні поховання.
«Візита». Опис парафії, складений під час перевірки (візитації) деканату; Похилевич часто цитує візити XVIII ст.
«Деревня». У Похилевича — поселення без власної парафії, приписане до парафії іншого села. Перекладаємо «село».
«Клас» парафії. Розряд парафії за церковним штатом, від якого залежали утримання причту й кількість землі.
«Деканат». Церковна округа з кількох парафій на чолі з деканом.
Про джерело
- Книга
- «Сказания о населенных местностях Киевской губернии» (Похилевич Л. И., Київ, 1864)
- Розділ
- Сквирський повіт, «Имѣнія принадлежащія Любовицкимъ.»
- Ліцензія
- Книга — суспільне надбання. Наша розшифровка й переклад — CC BY 4.0.
Як цитувати
Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. Киев, 1864. С. 208–209. Розшифровка й переклад: «Минуле», 2026. https://mynule.com.ua/dzherela/pokhylevych-1864/babyntsi-skvyrskyi/