Текст і переклад
Правопис книги збережено, курсив — як у книзі. Наші вставки — у квадратних дужках.
Оригінал
АНДРУШЕВКА, село въ 4-хъ верстахъ отъ Очеретни, первое на рѣкѣ Роськѣ, источники коей на поляхъ и въ лѣсахъ принадлежащихъ селу. Чрезъ село проходитъ почтовая дорога изъ Липовца въ Сквиру, по почтовая станція близъ Васильковецъ за 5-ть верстъ отъ Андрушевки. Есть нѣсколько древнихъ могилъ. Село славится садами. Жителей обоего пола 1417, изъ коихъ 26 римскихъ католиковъ; земли 2520 десятинъ. Близъ села въ 1845 году устроенъ небольшой сахарный заводъ—песочный. По народному преданію до руинъ село находилось на другомъ мѣстѣ, въ урочищѣ Кучагоры, гдѣ и нынѣ видны слѣды бывшаго поселенія въ развалинахъ какого-то большаго погреба и въ черепьяхъ глиняной посуды. Въ урочищѣ этомъ нынѣ церковное поле. Жители указываютъ мѣсто, гдѣ былъ дворъ и домъ владѣльца, который будьто назывался Кучогорскимъ или Кучогоромъ. Одинъ изъ сыновъ Кучогорскаго по имени Андрей, уменьшительно Андрусь, по разсказамъ жителей, перенесъ село на настоящее мѣсто и назвалъ его по своему имени. Въ первой половинѣ прошлаго вѣка Андрушевка принадлежала къ имѣніямъ князя Януша-Александра Любартовича Сангушки. Въ послѣдствіи владѣлъ Шембекъ— родственникъ Сангушковъ; въ концѣ же прошлаго столѣтія, по покупкѣ, Андрушевка досталась Фортунату Якубовскому, а по смерти его въ 1830 году по наслѣдству досталась дочери его Доротѣ Колысковой, а сею отдана въ приданное ея дочери Еленѣ Бенедиктовнѣ—супругѣ графа Станислава Генриховича Тышкевича. Здѣсь ихъ резиденція. Кромѣ Андрушевки имъ принадлежитъ: деревня Паріевка (см. Люлинцы), м. Плысковъ и с. Ропотуха Уманскаго уѣзда (супруги Тышк. латин. испов., графъ род. 1824 года, сыны: Генрихъ 1848, Бенедиктъ 1849 г.).
Переклад
АНДРУШІВКА, село за 4 версти від Очеретні, перше над річкою Роською, витоки якої — на полях і в лісах, що належать селу. Через село проходить поштова дорога з Липовця до Сквири, але поштова станція — біля Васильковців, за 5 верст від Андрушівки. Є кілька давніх могил. Село славиться садами. Жителів обох статей 1417, з них 26 римо-католиків; землі 2520 десятин. Біля села 1845 року влаштовано невеликий цукровий завод — пісочний [для виробництва цукру-піску]. За народним переказом, до руїн село стояло на іншому місці, в урочищі Кучагори, де й нині видно сліди колишнього поселення: руїни якогось великого льоху та черепки глиняного посуду. У цьому урочищі нині церковне поле. Жителі показують місце, де були двір і дім власника, який нібито звався Кучогорським або Кучогором. Один із синів Кучогорського на ім’я Андрій, пестливо Андрусь, за розповідями жителів, переніс село на теперішнє місце і назвав його своїм ім’ям. У першій половині минулого століття Андрушівка входила до маєтків князя Януша-Олександра Любартовича Сангушка. Згодом нею володів Шембек — родич Сангушків; а наприкінці минулого століття Андрушівку купив Фортунат Якубовський, після смерті якого 1830 року вона в спадок дісталася його дочці Дороті Колисковій, а та віддала її в посаг своїй дочці Олені Бенедиктівні — дружині графа Станіслава Генріховича Тишкевича. Тут їхня резиденція. Крім Андрушівки, їм належать: село Паріївка (див. Люлинці), м. Плисків і с. Ропотуха Уманського повіту (подружжя Тишк. лат. віросп., граф нар. 1824 року, сини: Генріх 1848, Бенедикт 1849 р.).
Оригінал
Церковь Рождество-Богородичная, деревяная, 5-го класса; земли имѣетъ съ лѣсомъ 40 десятинъ; построена, какъ значится въ клировой вѣдомости, 1719 года.
Переклад
Церква Різдва Богородиці, дерев’яна, 5-го класу; землі має разом із лісом 40 десятин; збудована, як зазначено в клировій відомості, 1719 року.
Примітки до перекладу
Міри. Верста — близько 1,07 км, десятина — близько 1,09 га. У статті: 4 версти ≈ 4,3 км; 2520 десятин ≈ 2753 га; 40 десятин ≈ 43,7 га. Перерахунок наш.
Назва. «Андрушевка» — Андрушівка. Тепер — село Андрушівка Погребищенської громади Вінницького району Вінницької області.
«Могили». У Похилевича так названо кургани — земляні насипи над давніми похованнями; іноді й звичайні поховання.
«Деревня». У Похилевича — поселення без власної парафії, приписане до парафії іншого села. Перекладаємо «село».
«Клас» парафії. Розряд парафії за церковним штатом, від якого залежали утримання причту й кількість землі.
Про джерело
- Книга
- «Сказания о населенных местностях Киевской губернии» (Похилевич Л. И., Київ, 1864)
- Розділ
- Липовецький повіт, «ЛИПОВЕЦКІЙ УѢЗДЪ.»
- Ліцензія
- Книга — суспільне надбання. Наша розшифровка й переклад — CC BY 4.0.
Як цитувати
Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. Киев, 1864. С. 304–305. Розшифровка й переклад: «Минуле», 2026. https://mynule.com.ua/dzherela/pokhylevych-1864/andrushivka/