Дві частини одного поселення

Володимир Коваленко, Олександр Моця та Юрій Ситий описують городище як майданчик неправильної округлої форми площею понад гектар. У давнину його оточував вал. За станом на час публікації він значною мірою розплився, а виразна ділянка зберігалася лише з напільного боку — там, де укріплення захищало підхід із суходолу.⁠[1]

До укріпленої частини прилягав значний за площею посад. Його забудову вивчали окремими розкопами: за 1998–⁠2004 роки тут дослідили понад 1700 м². На самому городищі за ті самі сезони розкрили близько 1400 м². Ці числа характеризують обсяг археологічних робіт, а не повну площу давнього поселення.⁠[2]

Дерево всередині земляних укріплень

У розкопі XIII дослідники продовжили вивчати оборонні споруди. Тут частково відкрили залишки дубової кліті X століття — дерев’яної конструкції всередині валу. Поруч зафіксували низку стовпових ямок, які автори пов’язали з конструкціями валів XII століття.⁠[2]

Для археологів це були сліди різних етапів укріплення. Саме тому дубову кліть і пізніші стовпові конструкції не можна складати в одну одночасну стіну. Автори зазначили, що новий розкоп загалом підтвердив схему оборонних споруд, запропоновану за попередніми дослідженнями; зображення решток кліті вони опублікували окремою фотографією.⁠[1]⁠[2]

Піч, що опинилася нижче свого поверху

Іншу історію зберіг розкоп XII на городищі. У ньому частково дослідили житло X століття. Нижній поверх був заглиблений у природний ґрунт на 1,4 м, а в його заповненні лежав розвал печі, яка, за висновком авторів, упала з верхнього поверху. Саме так у звіті пояснено незвичне положення опалювальної споруди.⁠[2]

У тому самому розкопі відкрили округлу господарську споруду X століття, заглиблену на 2,25 м, ще дві господарські споруди неправильної форми та шістнадцять ям кінця IX — середини XIII століття. Це матеріали тривалого використання ділянки. Вони не дають підстав вважати всі споруди одним двором, який існував у незмінному вигляді протягом кількох століть.⁠[2]

Садиби стояли кількома рядами

На іншій дослідженій ділянці, уже на посаді, роботи 2005 року змінили уявлення про щільність забудови. Садиби X століття тут розташовувалися не лише однією лінією вздовж краю тераси. Археологи простежили кілька рядів, між якими проходили вулиці та провулки.⁠[2]

У цій частині посаду виявили два житла X століття з глинобитними печами в кутках, господарські й виробничі споруди та ями. Межі садиб позначали смуги рівчаків і стовпові ямки від огорож. Розташування цих слідів допомагає говорити про впорядкований житловий простір: двори мали межі, а між ними залишали проходи. Висновок стосується дослідженої ділянки, тож переносити її планування на весь Коровель було б передчасно.⁠[2]