Один розріз великої оборонної лінії

Батиїв вал належить до оборонної лінії, яка охоплює близько 27 гектарів і відома як Княжий город. У звіті О. Моці, К. Капустіна й Л. Ситої вона відокремлена від дитинця в урочищі Коронний Замок. Для дослідження валу та рову археологи заклали траншею 18 метрів завдовжки і два метри завширшки.⁠[1]

Найдавніший шар містив переважно уламки гончарного посуду X–XI століть. До цього часу належала й овальна господарська яма зі скляною намистиною та двома залізними виробами. Присутність такого шару під валом засвідчує давніше освоєння ділянки, але сама не визначає часу насипання укріплення.⁠[1]⁠[2]

В одному з пізніших об’єктів рання кераміка лежала вище за посуд XVII–XVIII століть. Це наочний приклад того, чому поодинокий старий уламок у насипі не можна автоматично перетворювати на дату всього валу: дослідники враховували послідовність шарів і весь комплекс знахідок.⁠[2]

Рів завглибшки майже три метри

Археологи повністю дослідили половину рову й оцінили його ширину щонайменше у шість метрів. Глибина від рівня природного ґрунту становила 2,8 метра, ширина плаского дна — 1,1 метра. Стінки були похилими. Це розміри дослідженого перерізу, а не обмір усієї оборонної лінії.⁠[2]

У нижній частині знахідок майже не було: лише кілька уламків гончарного посуду Нового часу. Автори припустили зв’язок цього заповнення з використанням фортеці в середині — другій половині XVII століття. Вони також не виключали, що в середині — другій половині XVIII століття рів чистили.⁠[2]

Середні шари містили кераміку XVII–XIX століть, уламки віконного та посудного скла, виріб із кольорового металу й глиняну люльку. За ними дослідники припустили поступове заповнення рову в другій половині XVIII — на початку XIX століття. Верхні шари з пізнім посудом, будівельним боєм і кістками тварин позначили його завершення наприкінці XIX — на початку XX століття.⁠[2]

Що залишилося нез’ясованим

Пошкоджена верхівка валу не дозволила відновити всі періоди його існування. Автори прямо зазначили, що для перевірки давньоруської версії потрібні додаткові розкопки центральної частини укріплень. Тож результати 2016 року встановлюють конкретний пізній етап фортеці й історію заповнення рову, зберігаючи можливість давніших будівельних фаз.⁠[2]