1803 — дата плану, 1839 — дата видання

У верхньому лівому куті аркуша вказано 10 квітня 1803 року. Каталог The Imperiia Project відносить його до першої редакції міських планів і подає номер 398. Водночас цифрова копія походить із «Книги креслень і рисунків (плани міст)» першого зібрання «Повного зібрання законів Російської імперії», надрукованої в Санкт-Петербурзі 1839 року. Це дві різні дати: датування затвердженого плану та пізнішого друкованого аркуша.⁠[1]

Заголовок називає Ніжин містом Чернігівської губернії. Через зображення проходить річка Остер, а квартали розміщені по обидва її боки. У нижній лівій частині є стрілка сторін світу: північ спрямована донизу аркуша. Тому поворот карти за сучасною звичкою «північ угорі» змінить її вигляд, але не пояснить, які саме лінії належать наявному місту.⁠[1]

Що означають літери біля будівель

Перший розділ легенди починається словами про забудову, що існує на час укладання плану. A позначає соборну церкву, B — грецькі церкви, C — католицьку; D та E відведено чоловічому й жіночому монастирям. У цьому ж переліку є міський магістрат із крамницями, грецький магістрат, поштова контора та народне училище. Аркуш показує поруч релігійні, управлінські, торговельні й освітні установи.⁠[1]

Легенда пояснює також графічні прийоми: муровану забудову мали показувати темним карміновим кольором, дерев’яну — пунктирними лініями, а церкви — хрестиками. Доступний цифровий растр чорно-білий, тому за ним не можна відновити всі кольорові відмінності. Натомість літерні підписи та формулювання легенди можна прочитати без домислювання втраченого кольору.⁠[1]

Числа описують задум майбутніх змін

Другий розділ легенди присвячено новим проєктним об’єктам. У ньому числа від 1 до 17 віднесено до окремого переліку: серед задумів названо квартали для державних установ, гауптвахти, дворів мешканців, острогу, торговельних площ, крамниць і кладовищ. Отже, цифра 4 відведена проєктному острогу (в’язниці), тоді як літера A називає наявну соборну церкву.⁠[1]

Регулярні квартали й перелік нових функцій дають змогу побачити, як планувальники пропонували організувати міський простір. Проте сама наявність проєкту не доводить, що кожну вулицю проклали чи кожну установу збудували саме так. Для історії здійснення задуму потрібні пізніші плани, будівельні документи або інші свідчення. Цей аркуш дає початкову точку порівняння: наявне місто і програму його перебудови станом на 1803 рік.⁠[1]