Як монета отримала обручку

Для перснів використали золоті статери — монети Пантікапея. На одному боці зображено голову бородатого сатира у вінку, на іншому — грифона та грецькі літери. Монетне зображення стало помітною частиною прикраси, тоді як додана металева смуга забезпечувала її носіння на пальці.⁠[1]

У двох давно відомих виробах вузьку золоту смугу припаяли зі зворотного боку монети, утворивши замкнену обручку. На краще збереженому персні дослідник зауважив злам цієї смуги й потертості біля місць її приєднання.⁠[1]

Прикраса, яку ремонтували

Інший перстень зберіг сліди кількох переробок. За аналізом Яна Хохоровського, після зламу першого кріплення до монети припаяли нову обручку. Коли зламалася й вона, з’явилася наступна. Збережену смугу автор визначив як третій варіант, тобто річ неодноразово повертали до використання.⁠[1]

Поверхня й край цієї монети сильно потерті, а остання обручка — значно менше. Таке співвідношення допомагає розрізнити історію самої монети та її пізнішого кріплення. Водночас за слідами ремонту не можна встановити число власників або назвати майстра, який виконував кожну переробку.⁠[1]

Третя знахідка й питання часу

У звіті про дослідження 1995 року описано ще один перстень зі статера, подібний до двох раніше відомих. Його також включено до спеціальної публікації 1999 року. Тут смугу з кінцями внакладку припаяли вздовж осі монети. Цей перстень збережений значно краще, а зображення сатира й грифона на статері добре читаються і стерті менше.⁠[1]⁠[2]

Хохоровський наголошує, що перетворені на прикраси монети могли використовувати довго. Дата карбування дає лише найранішу можливу межу для пізнішого поховання, але не дату його здійснення. Точного проміжку між виготовленням монет, їхнім носінням як перснів і потраплянням до поховального комплексу ці сліди не визначають.⁠[1]