Історія, що почалася з семи споруд

На початку XX століття М. Якимович дослідив тут рештки семи наземних глинобитних споруд. Сучасне документальне дослідження Ігоря Сапожникова та Анни Яненко повідомляє про реставрацію знайдених керамічних виробів. Отже, рання робота не обмежувалася самим збиранням уламків.⁠[1]⁠[2]

Дослідники також простежили надходження старих звітів з описами, фотографіями знахідок і малюнками розпису. Ця документація зберігає відомості про ранні матеріали. Проте вона не дає підстав без окремої перевірки стверджувати, де сьогодні перебуває кожна посудина.⁠[2]

Форми та коричневий розпис

Під час обстеження 2015 року Д. Куштан та Е. Овчинников оглянули лише частину поселення. Серед кераміки вони виділили миски у формі зрізаного конуса, вузькогорлі та широкогорлі посудини, а також кубки, обриси яких нагадують два з’єднані конуси.⁠[1]

На восьми уламках зберігся темно-коричневий розпис по помаранчевому ангобу — тонкому глиняному покриттю. Посуд виготовляли з каолінової глини з піском і подрібненою кам’яною домішкою. Автори визначили високотемпературний випал із доступом кисню, але точну температуру чи конструкцію печі не назвали.⁠[1]

Фігурка й окремий кухонний горщик

Серед знахідок була нижня частина жіночого торса глиняної статуетки. Її виліплено зі світло-помаранчевої глини з дрібним піском, а окремі тілесні ознаки позначено прокресленими лініями. Опис дає характеристику речі, однак не встановлює її ритуальної чи іншої конкретної функції.⁠[1]

Окремо зафіксовано уламок кухонного горщика та обпалену глиняну обмазку. Поселення віднесено до томашівсько-сушківської місцевої групи й етапу CI культури Кукутень–Трипілля. Це археологічне визначення комплексу; календарних років для нього прочитаний звіт не подає.⁠[1]