Матеріал під мікроскопом

Для аналізу застосували світлову й електронну мікроскопію та рентгенофлуоресцентний метод. Дослідниці вивчали будову волокон, їхні фізичні та хімічні властивості. Це допомогло розрізнити вовну й рослинну сировину навіть там, де давні нитки були сильно пошкоджені та їхній зовнішній вигляд мало що пояснював.⁠[1]

В огляді Олени Фіалко та Юрія Болтрика 2013 року матеріал Рижанівки поділено на чотири групи. До них входять вишита вовняна тканина, смужка з рослинних волокон, вовняні фрагменти зі складнішим візерунком і погано збережена тканина простого переплетення. Огляд узагальнює попереднє дослідження, а не повідомляє про новий лабораторний аналіз.⁠[2]

Розетка та обшитий край

На одному вовняному фрагменті зберігся мотив розетки з вісьмома пелюстками. Його виконано товстими нитками рослинного походження. Тло майже зруйнувалося, тому дослідниці простежували хід нитки з обох боків. За цими залишками вони відновили тамбурний шов — послідовність петель, що утворюють декоративний ланцюжок.⁠[1]⁠[2]

Інша смужка тканини має короткі стібки вздовж протилежних країв. Авторки визначили їх як шов через край. Така обробка могла стримувати висипання ниток зі зрізу й водночас оздоблювати тканину. Це невелика деталь, яка показує не лише ткацтво, а й подальшу роботу з готовим матеріалом.⁠[1]

Візерунок і межі реконструкції

На частині вовняних клаптиків дослідниці розпізнали ознаки саржевого переплетення: нитки утворювали діагональну структуру. Помітні також сліди візерунка, який міг бути витканий. Через погане збереження точну схему складного переплетення вони реконструювали обережно, залишаючи можливість різних технічних пояснень.⁠[1]

Темно-коричневі плями на окремій смужці могли бути слідами фарбування, однак барвник визначити не вдалося. Невідомим лишився й тип верстата, на якому виготовили тканини. Тому ці знахідки показують різноманітність матеріалів і прийомів, але не дають певного первісного кольору або повної реконструкції ткацького обладнання.⁠[1]