Потерта застібка з п’ятьма виступами

Фібулою називають застібку з голкою. О. М. Приходнюк і Л. В. Вакуленко описали невелику бронзову фібулу завдовжки 6,6 сантиметра. Вона мала напівкруглу голівку з п’ятьма пальчастими виступами та ромбічну ніжку, що завершувалася стилізованою личиною. Лицьовий бік оздоблював врізаний геометричний орнамент із завитками.⁠[1]

На звороті голівки зберігся пружинний механізм, але голка й деталь для її утримання були відсутні. Дослідники окремо відзначили сильну потертість від тривалого користування. Тож у публікації є не лише опис форми прикраси: стан поверхні дав підставу зробити висновок про її використання. Водночас звіт не встановлює, кому належала ця застібка.⁠[1]

Тваринні голови та людське обличчя

Друга фібула була більшою — дев’ять сантиметрів завдовжки. Її відлили з бронзи та вкрили білим сплавом, схожим на срібло. Саме так обережно визначено покриття у звіті: називати всю річ срібною за цим описом не можна. Обабіч корпусу розміщувалися по парі тваринних голів.⁠[1]

Особливо складним був мотив на ніжці. В одному положенні автори бачили морду тварини з великими очима-отворами; коли застібку перевертали, між її рисами проступало округле людське обличчя. Два виступи поряд нагадували комірець. Це опис того, як змінюється сприйняття зображення залежно від положення речі; значення цього мотиву дослідники тут не розшифровували.⁠[1]

На звороті збереглися два виступи з отворами, до яких кріпився пружинний механізм, і обламаний голкоприймач. Одна з тваринних голівок мала розрив. Автори пояснили його передчасним застиганням металу у формі та назвали ливарним браком. Це свідчення особливості виготовлення конкретного виробу; саме по собі воно ще не визначає місце майстерні.⁠[1]

Сокира та гак зі скрученими стрижнями

Залізну сокиру завдовжки 18 сантиметрів дослідники назвали деревообробною. Вона масивна, з округлим обухом і вузьким клиноподібним лезом. У цьому випадку звіт поєднує вимір предмета, опис його форми та запропоноване функціональне визначення.⁠[2]

Інший залізний виріб, завдовжки 11 сантиметрів, зробили зі смуги, зігнутої посередині в кільце. Від нього відходили два стрижні, кілька разів переплетені між собою; їхні кінці загнули у два загострені гаки. Автори вважали, що предмет слугував для підвішування м’яса. Виготовлення зі зігнутої та скрученої смуги описано безпосередньо, а призначення залишається їхнім поясненням знахідки.⁠[2]

Такі подробиці показують, наскільки різні відомості зберігають металеві речі: конструкцію застібки, її оздоблення, сліди зношування або невдалого литва. Іншу групу матеріалів того самого звіту — форми горщиків, візерунки та клеймо — розглянуто у статті про посуд Пастирського городища.⁠[1]⁠[2]