Що залишилося в описах
Вадим Щербаківський працював тут у 1913–1914 роках і дослідив 66 курганів. Олександр Моця, повернувшись до цих матеріалів у 1995 році, зібрав відомості про знахідки. Список включає уламки горщиків, залізні деталі дерев’яних відер, ножі, бруски для гостріння та кресала з кременем для добування вогню.[1]
У пізнішій енциклопедичній статті Моця назвав 79 досліджених курганів загалом і згадав також роботи 1949 року. Могильник, за цією статтею, виявили ще 1906 року, тож 66 курганів Щербаківського — лише частина досліджених.[3]
Кільця, намисто й застібки
Серед прикрас були бронзові та срібні скроневі кільця, які носили біля скронь, сережки й персні. Намистини відрізнялися матеріалом і кольором: у переліку є пастові, скляні та сердолікові. Окремо описано круглі пряжки й бронзові гачки; останні дослідник обережно визначив як можливі застібки одягу.[1]
Один комплекс поєднував кільця різних форм, намисто, підвіски-лунниці у формі півмісяця, круглу бронзову фібулу — застібку, маленький бронзовий гребінець і ґудзики. В іншому були срібний головний обруч та кільця із сімома лопатями. Опис зберігає ці поєднання окремо, не складаючи з усіх речей єдиного умовного вбрання.[1]
Для чого дослідникові монета
У першому з цих комплексів знайшли срібляник Володимира Святославича третього типу. Моця відніс його до початку XI століття й використав як головну знахідку для датування цього комплексу. Так монета допомагає пов’язати набір прикрас із певним часом; це не дата всіх поховань могильника.[1]
У публікації 2020 року Анатолій Шостопал знову перелічив цю знахідку, зазначивши отвір для підвішування. Йдеться про монету з досліджень 1913–1914 років, а не про нове відкриття. Поєднання її грошової форми, отвору й археологічного контексту додає до історії прикрас ще один предмет із власною біографією.[2]
