Що перевіряли після геофізичної розвідки
Дослідження охопили Замкову площу, міський сквер і Замкову гору. Перед археологічними роботами фахівці-геологи провели геофізичні вишукування та визначили аномалії, які могли відповідати підземним об’єктам. Саме ці результати допомагали обирати місця шурфів.[2][1]
Аномалія була пошуковою ознакою, яку належало перевірити. Звіт повідомляє, що в кількох таких місцях справді виявили масивні архітектурні конструкції. Отже, археологічний результат стосується досліджених ділянок, а не всіх позначених геофізикою сигналів.[1]
Різна товщина міських нашарувань
Автори навели загальний діапазон товщини культурних нашарувань від 1,2 до 3,6 м. Окремим випадком був шурф 8: дослідження сягнуло глибше 4 м, але нижньої межі культурного шару не встановили через загрозу обвалу стінок. Тому глибина виконаної роботи тут не є повною товщиною шару.[1]
Верхні нашарування містили будівельне сміття та перевідкладені знахідки XIX–XX століть. Нижче дослідники виділяли потужні горизонти XVII–XVIII століть. У шурфах на Замковій площі були представлені й культурні нашарування XIV–XVI століть. Така послідовність допомагала розділити етапи життя міського центру.[1]
Що означала кераміка VIII–IX століть
Автори звіту повідомили про перше для досліджень центральної частини Житомира виявлення старожитностей VIII–IX століть, представлених керамікою райковецької культури. Це датування знайденого матеріалу; воно не встановлює точного року заснування міста.[1]
Поширення цієї кераміки у шурфах тяжіло до Замкової гори. Дослідники припускали, що саме звідти могло початися освоєння території та формування міського центру. У звіті така послідовність названа вірогідною, тож її варто зберігати як пояснення авторів, а не як доведений план розростання поселення.[1]
Серед знахідок були також фрагменти ліпного посуду доби енеоліту–бронзи. Наявність матеріалів різного віку додатково підкреслює, чому окремі знахідки та міські споруди слід датувати роздільно.[1]
Мури й склепіння підвалів
У шурфі 9 виявили кладку фундаменту на вапняковому розчині. У шурфах 4–6 знайшли залишки стін і склепінь підвальних приміщень. Їх автори лише могли співвіднести зі спорудами XVIII–XIX століть; у тексті це обережна атрибуція.[1]
Ці висновки описують результати сезону 2016 року. Звіт не визначає нинішнього стану підвалів або умов їхнього відвідування. Інший приклад розділення різночасових археологічних об’єктів на Житомирщині — городище Малина з двома давніми ровами.