Округлий контур у ґрунті
На тлі темно-жовтого лесового ґрунту споруду було видно як темну округлу пляму. Її приблизний зовнішній діаметр становив 5,35 м. Дослідники віднесли об’єкт до доби розвинутого або пізнього середньовіччя.[2]
У поверхневому шарі заповнення знайшли багато кісток тварин і фрагментів глиняного посуду. Кераміку попередньо віднесли до різних періодів: VIII–IX століть, X — першої половини XIII століття, другої половини XIII–XV та XVI–XVIII століть. Це перелік матеріалів із заповнення; найдавніші уламки самі по собі не датують спорудження вежі.[2]
Зіставлення з «круглою» вежею
У документах середини XVI століття, що описували Житомирський замок, згадано вежу з назвою «кругла». Автори звіту зіставили цю згадку з відкритою округлою спорудою та подали приблизну реконструкцію її вигляду.[2]
Таке зіставлення допомагає пояснити форму знахідки, але малюнок не є зображенням збереженої будівлі. Підпис до реконструкції у самій публікації містить знак питання після слова «вежу». Дату XVI століття з письмового опису не варто перетворювати на точно встановлений час спорудження археологічного об’єкта.[2]
Що могло міститися під вежею
Дослідження нижньої частини об’єкта довели до глибини 5 м від рівня сучасної денної поверхні. Її незвична конструкція дала авторам підстави з великою ймовірністю припустити, що тут були залишки криниці. П’ять метрів у цьому описі — досягнута глибина дослідження, а не встановлена повна глибина криниці.[2]
Поєднання оборонної вежі з криницею всередині дослідники порівняли з прикладами литовської доби, зокрема з Кам’янця-Подільського й Острога. Це аргумент на користь запропонованої інтерпретації; звіт зберігає ймовірний характер висновку про нижню частину споруди.[2]
Масштаб розкопу та окремі знахідки
Загалом роботи охопили 400 м². На цій площі зафіксували вісім археологічних об’єктів і отримали понад 5000 знахідок різних часів. Ці числа стосуються всього розкопу, а не лише круглої споруди чи ймовірної криниці.[2]
Серед знахідок автори окремо відзначили мідний образок-іконку із зображенням святого та вставками різнокольорової емалі. Звіт не називає святого й не подає точного датування цього предмета. Він також згадує іншу яму з уламками пізньотрипільського посуду: її не слід змішувати з вежею.[2]
Передісторію цих робіт і давніші нашарування центру міста розглянуто у статті про археологічні шурфи Житомира 2016 року.