Храм 1753–1768 років
Національний реєстр датує Покровський собор 1753–1768 роками й подає охоронний номер 180041. Введенська церква-дзвіниця та церква Різдва Христового в тому самому переліку мають окремі номери — 180042 і 180043. Ці споруди утворюють ансамбль, але кожна має власну будівельну історію.[1]
Міська презентація архітектурних пам’яток пов’язує собор із переказом про явлення Охтирської ікони Богородиці 1739 року. У дослідженні Віктора Вечерського закладення храму датоване 25 квітня 1753 року, завершення й освячення — 1768 роком. Автором проєкту дослідник називає Д. Ухтомського, керівником будівництва на місці — С. Дудинського.[2][3]
Що приховує триверхий силует
Вечерський пояснює будову собору як поєднання трьох схем: тридільного триверхого храму, центричної дев’ятидільної композиції та хрещато-баневої традиції. Уздовж осі захід–схід розташовані бабинець, центральний об’єм і вівтар. Чотири масивні внутрішні опори ділять центральну частину на три нави; над нею піднімається головний світловий верх. Бічні верхи над бабинцем і вівтарем дослідник визначає як декоративні.[3]
На фотографії Nataliya Shestakova від 8 червня 2014 року добре видно нерівну висоту трьох верхів, зелено-білі членування фасаду, обрамлення вікон і фронтон над центральною частиною. По краях кадру стоять щогли освітлення стадіону. Фото показує собор збоку, тому зовнішній силует тут можна зіставити з описом, а внутрішні нави залишаються за стінами.[4]
Як собор зберігся у XX столітті
У «Зводі пам’яток» описано загрозу 1962 року: місцева влада й облвиконком порушили питання вилучення споруд ансамблю з охоронних списків та можливого знесення. Звернення групи громадян перешкодило цьому. Вечерський датує часткову реставрацію собору 1970–1972 роками, наступні роботи — 1988 роком. Цей епізод показує, що збереження барокової будівлі залежало й від наполегливості місцевих мешканців.[3]