Амфора серед давніших нашарувань
Знахідку зробили під час зачистки культурного шару в центральній частині дитинця — укріпленого осередку середньовічного поселення. На межі двох нижніх шарів лежали розвал амфори та кілька уламків ліпного посуду раннього залізного віку. Отже, йдеться про рештки розбитої посудини, зафіксовані в нашаруваннях, а не про цілу амфору зі середньовічної будівлі.[1]
В описаному розрізі вище містилися матеріали різних середньовічних і ранньомодерних періодів, а нижній темно-коричневий ґрунт містив знахідки бронзового та раннього залізного віків. Це багатошарова пам’ятка: вік амфори не є датою спорудження всього городища або його середньовічних укріплень.[1]
Як упізнали виріб Хіосу
Автори описали конусоподібний тулуб, що звужувався донизу, горло з розширенням посередині та відігнуті назовні вінця. На переході від плечиків до тулуба проходили дві паралельні лінії коричневою фарбою. Щільне глиняне тісто мало цегляний, червоно-коричневий колір.[1][2]
У публікації наведено висоту 60 см, найбільший діаметр 36 см і діаметр вінець 12,5 см. Ніжка й одна ручка не збереглися, друга ручка була фрагментарною. Посудину віднесено до хіоських пухлогорлих амфор із непофарбованими вінцями; саме для цього різновиду автори навели датування 490–470 роками до н. е.[2]
Знахідка і припущення про торгівлю
Прищепа й Назаров пов’язали появу амфори з торгівлею вином. Вони припустили, що до кінцевого пункту її доставили, найімовірніше, водним шляхом з Ольвії. У статті це пояснення спирається на роль Ольвії в посередницькій торгівлі та поширеність там хіоських амфор; воно залишається реконструкцією можливого шляху саме торговицької посудини.[2]
Висновок дослідників стриманіший за гіпотезу про маршрут. Одна знахідка, за їхнім застереженням, не дозволяє впевнено включити всю територію сучасної Рівненщини до безпосереднього ареалу торгівлі грецьким вином у першій третині V століття до н. е. Водночас вона свідчить про існування певних торговельних контактів. Для історії Торговиці цінність амфори полягає саме в цьому конкретному свідченні далеких зв’язків.[2]
