Мала площадка поруч із більшою
У статті 2002 року назва села подана як «Точивики», у публікації 2015 року — «Точевики». Обидва описи містять ту саму характерну пару площадок: чотирикутну розмірами 40 × 30 метрів і округлу діаметром 75 метрів. Плани в цих публікаціях також показують їх поруч, як дві частини одного комплексу. Це інше планування, ніж у Валів біля Глибочка, де малий майданчик розташований усередині великого укріплення.[1][2][4][5]
Малу площадку захищали вал заввишки до 3 метрів і рів завглибшки до 5 метрів із боку підходу з височини. Решту схилів підрізали, а нижче влаштували терасу завширшки 4–5 метрів. За описом 2015 року, біля більшої площадки вал із боку височини сягав 4 метрів, на інших ділянках — 1–2 метрів. Отже, оборона враховувала різні боки площадок: висота земляного насипу по всьому периметру не була однаковою.[2]
Чому площа всього городища більша за площу площадок
Перед більшою площадкою Прищепа зафіксував ще дві дугоподібні лінії, кожна з валом і ровом. У публікації 2015 року довжина внутрішнього з цих зовнішніх валів становить 140 метрів, зовнішнього — близько 200 метрів. Внутрішній зберігав висоту 1,5–2 метри, зовнішній — лише 0,5 метра. Ці обміри характеризують збережені насипи, а не доведену початкову висоту оборони.[2]
У тому ж описі площа малої площадки становить 0,12 гектара, більшої — 0,4 гектара, а всього городища — 0,9 гектара. Площі двох внутрішніх площадок не вичерпують територію комплексу із зовнішніми оборонними лініями. Водночас у загальному висновку статті 2002 року Точивики та Глибочок віднесено до городищ площею понад гектар. Публікації не пояснюють різницю між цими оцінками; подавати одну з них як незмінну точну площу було б передчасно.[2][6]
Що вдалося дізнатися про будівлю
Культурний шар на обох площадках був бідний на знахідки. Проте на більшій площадці та поряд із нею дослідник бачив округлі западини на місці заглиблених будівель. Одну з них він дослідив і відкрив житло-напівземлянку. Ширина його котловану становила 4,5 метра, приблизна довжина — 4,8 метра. Долівка залягала на 1,5 метра нижче сучасної поверхні. Ці величини стосуються розкопаного об’єкта; їх не слід ототожнювати з діаметрами видимих западин, які автор описав окремо.[3]
У житлі встановлено каркасно-стовпову конструкцію стін і піч-кам’янку в східному куті. Зібрані в котловані уламки гончарних горщиків Прищепа датував X століттям. Отже, за земляними укріпленнями була й житлова забудова, засвідчена конкретним дослідженим об’єктом. Але розкоп одного житла не дає плану всіх будинків і не визначає, коли спорудили кожну оборонну лінію.[3]
Дата житла та роль укріплення
Окремо від городища Прищепа описав відкрите поселення на іншому березі струмка. За його викладом, С. В. Терський зібрав там матеріали X — початку XI століття. Цей ширший часовий діапазон належить знахідкам сусіднього поселення. Його не можна без додаткових даних переносити на розкопане житло чи весь укріплений комплекс.[3]
Складна оборона й відносно великі розміри стали підставою для припущення Прищепи 2002 року, що Точивики та Глибочок могли бути важливими племінними центрами. У 2015 році він наголосив на добрій збереженості двох площадок та оборонних ліній біля Точевиків і їхньому значенні для вивчення оборонного будівництва волинян. Це авторська оцінка пам’ятки. Найвиразніші безпосередні свідчення тут — обміри земляної оборони та досліджене житло з піччю й датованою керамікою.[3][6]