Що збереглося від п’ятнадцяти посудин

Будівлю 1 дослідив Богдан Прищепа у 1990 році. Її котлован був близьким до квадратного, зі сторонами 2,75 та 2,65 метра. Знахідки з його заповнення автори описали як уламки гончарного глиняного посуду, більшість яких, очевидно, належала горщикам. Мінімальну кількість посудин визначили за вінцями — верхніми краями, що зберігають характерний профіль.⁠[1]⁠[2]

Слова «не менше 15 посудин» означають результат аналізу фрагментів. Це не п’ятнадцять цілих горщиків і не точний перелік начиння, яким одночасно користувалися в будівлі. Дослідники працювали зі знахідками із заповнення котловану, а для порівняння виділили три групи за складом глиняного тіста й особливостями виготовлення.⁠[1]

Як відрізняли глину, випал і форму краю

До першої групи автори віднесли посуд, сформований на повільнообертовому гончарному крузі. Його поверхня була гладенькою, а в глині траплялися дрібні й малопомітні домішки. Частина черепків мала невеликі порожнини, ймовірно, від домішок, що вигоріли. Плямисте забарвлення та чорний внутрішній шар на зламі дослідники пов’язували з недостатнім випалом.⁠[1]

Верхній край цих горщиків мав простий профіль і слабку горизонтальну виїмку. Шийку, плічка й тулуб прикрашав заглиблений орнамент: хвилясті лінії поєднувалися з прямими горизонтальними. Це конкретні ознаки першої групи, які можна зіставити з рисунками уламків у статті.⁠[1]

Другу групу становив тонкостінний посуд із добре загладженою поверхнею та дрібним кварцовим піском у глині. На зламі черепки були одношаровими, чорного кольору. Краї мали складніше профілювання із зовнішньою закраїною; в одному випадку край вінця значно витягнутий вертикально вгору. Для цієї групи важливе саме поєднання тонких стінок, поверхні та форми вінця.⁠[1]

Найбільшою була третя група: у збірці нарахували 11 її вінець. Стінки мали нерівномірний колір — від червонувато-коричневого до чорного, а черепки на зламі були дво- або тришаровими. У глиняному тісті була домішка кварцового піску; часто траплялися крупні зерна. Частина вінець мала зовнішню закраїну, частина — масивне валикоподібне потовщення.⁠[1]

Чому дату звузили до половини століття

За керамікою із заповнення котловану автори загалом датували будівлю 1 X століттям. Особливості технології та профілювання вінець, за їхнім висновком, дозволили звузити цей проміжок до першої половини — середини століття. Таким чином, дата спирається на сукупність ознак посуду, а не на одну прикрасу чи колір окремого уламка.⁠[1]

Цей висновок у публікації стосується саме будівлі 1. Він не встановлює точного року спорудження валу або часу використання кожної западини на майданчику. Схоже розрізнення між датою знахідок і хронологією дослідженої ділянки пояснює стаття про кераміку Барчан. Для кожної пам’ятки вирішальним залишається власний контекст знахідок.⁠[1]

Горщик заввишки 12 сантиметрів із розкопок 2019 року

Дослідження будівлі 2 у 2019 році дали інший матеріал: уламки невеликого горщика зібрали від глибини 1,1 метра до дна котловану та в ямі в його центрі. Після реставрації встановили розміри посудини: висота 12 сантиметрів, діаметр вінець 10, найбільший діаметр тулуба 9,5, діаметр дна 5,3 сантиметра. Тож у цьому випадку публікація містить опис відновленої форми, а не лише окремих країв.⁠[3]

Горщик мав широко відігнуті назовні вінця. Шийку й придонну частину прикрашали тонкі багаторядні лінії, плічка — одна хвиляста, або ламана, смуга. У центрі денця збереглося клеймо з двох заглиблених концентричних кіл. Автори зафіксували його вигляд, але не назвали майстра чи майстерню. Для історії посуду Новосілок ця знахідка додає до серії уламків ще й докладно описану невелику посудину.⁠[3]