Нові матеріали зі Старого міста
Археологічні роботи провели у зв’язку з будівництвом торгового павільйону. Розкоп розташовувався в межах Старого міста, поза територією замку. У публікації замок і місце розкопок 2005 року навіть позначені на одному плані окремими номерами. Це суттєве розрізнення: залишки будівлі, господарські ями та посуд, про які йдеться далі, належать до міської ділянки, а не до розкопок самого замку.[1][2]
На ділянці простежили два культурні шари різного часу. Верхній містив знахідки XVI–XVIII століть; нижній був пов’язаний із княжою добою. З верхнім шаром дослідники пов’язали кам’яне замощення, а над ним розчистили рештки печі. Біля неї знайшли срібний коронний грош Сигізмунда III, карбований 1624 року. Ця монета належить до пізнішого контексту й не може сама датувати давніше поселення під ним.[1]
Що засвідчив нижній шар
З нижнім культурним шаром автори пов’язали залишки будівлі з опалювальним пристроєм і дві господарські ями. Будівлю дослідили лише частково. У ямах та шарі зібрали кераміку, вироби із заліза й бронзи, кам’яні речі. Отже, висновок про міське поселення спирався на сукупність залишків споруд і знахідок. Водночас часткове дослідження будівлі не дає підстав відтворювати весь її план або переносити його на замковий комплекс.[2][3]
Найчисленнішою групою керамічних виробів були уламки гончарних горщиків. Їхні технологічні особливості й форма вінець дозволили дослідникам датувати посуд другою половиною XII–XIII століттями. У колекції також названі уламки світильників і кришок, стінка північно-причорноморської амфори, бронзовий браслет та два фрагменти скляних браслетів. Автори вважали, що зібрані дані засвідчують належність цієї ділянки до міського поселення княжої доби. Датування речей тут підтримує висновок про освоєння міської території; воно не встановлює часу спорудження збереженого замку.[2][3]
Дві версії місця дитинця
У звіті першу письмову згадку про Корческ віднесено до 1150 року. До нових розкопок пошуки міста княжої доби спиралися на історико-містобудівельні дослідження 1989–1990 років під керівництвом Р. Могитича. За викладом Прищепи й Чекуркова, тоді знахідки XI–XIII століть виявили на території замку, на сусідньому мисі, у Воскресенському монастирі та біля костелу святого Антонія. Це кілька пунктів давньої міської історії, а не одна ділянка, яку можна без додаткових доказів назвати дитинцем.[3]
Архітектори, чию позицію переказує звіт, поміщали дитинець на мисі північніше замку, де згодом збудували палац Чарторийських. Прищепа й Чекурков повідомили, що під час власного обстеження цього мису не змогли виявити культурного шару XII–XIII століть. Вони припустили: якщо давня фортеця там існувала, то могла бути слов’янським городищем-сховищем. Тут важливо зберегти обидві умови. Невиявлений шар — результат названого обстеження, а городище-сховище — запропоноване пояснення, не доведена характеристика мису.[3]
Замок у висновку дослідників
У підсумку автори запропонували іншу версію: замок князів Корецьких був збудований на дитинці літописного міста. Поряд із цим вони визначили розкопану ділянку Старого міста як частину значного поселення другої половини XII–XIII століть. Ці твердження пов’язані, але стосуються різних масштабів доказу. Міська ділянка дала конкретні споруди й речі; розміщення дитинця є ширшим історико-топографічним висновком дослідників. Звіт не перетворює межі одного розкопу на межі княжого міста.[3]
Тому історію Корця корисно читати на кількох рівнях. Письмова згадка 1150 року, датування кераміки другою половиною XII–XIII століть і версія про дитинець під замком відповідають на різні питання. Перша вводить місто до літописної розповіді, друга характеризує матеріал дослідженої ділянки, третя пропонує розміщення його укріпленого осередку. Найвиразніший результат розкопок 2005 року — нові матеріали про давнє поселення в Старому місті. Положення дитинця слід подавати з посиланням на авторів версії, зберігаючи відмінність між замком, мисом та міським розкопом.[1][2][3]