Глина, дубові опори й знахідки XIV століття
На майданчику Малого городища 2015 року дослідили частину валу, що оперізував його центральну ділянку. Насип був складений із сильно утрамбованої глини; автори навели висоту 1,6 метра. На гребені простежили численні сліди дерев’яних конструкцій, а в частині в’їзду — залишки дубових опор та сліди від них.[1]
Датування автори пов’язали зі знахідками: наконечниками стріл і арбалетних болтів, керамікою та залізною шпорою. За цими матеріалами функціонування оборонного об’єкта віднесено до XIV століття. Йдеться про досліджену споруду, а не про початок усіх етапів заселення цієї місцевості.[1]
Чому інший прошарок спершу назвали валом
Окремий розкоп 2015 року, площею 20 квадратних метрів, заклали біля підошви городища. Тут зафіксували кам’яно-цегляне мощення — паркову доріжку, яку датували кінцем XVIII — початком XIX століття. Під ним лежала спресована біла глина завтовшки 50–70 сантиметрів. За формою її залягання цей прошарок спочатку витлумачили як залишки валу.[2]
У 2016 році поруч розкрили ще 32 квадратні метри. Продовження доріжки та нові спостереження показали: глиняний прошарок був підсипкою під неї. Автори прямо виправили інтерпретацію попереднього сезону. Це уточнення стосується окремої ділянки біля підошви й не скасовує виявленого на майданчику валу XIV століття.[3]
Під пізнім укріпленням — давніші сліди життя
Розкопки не обмежувалися пізньосередньовічними насипами. Серед об’єктів 2015 року автори описали заглиблену споруду з добре втоптаною долівкою та розвалом печі-кам’янки. За керамікою з череня печі й долівки житло датували другою половиною VI століття.[1]
У звіті наведено також споруди IX–X століть, а в матеріалах сезону 2016 року — залишки наземних споруд середини — другої половини XII століття. Мале городище постає багатошаровою пам’яткою: час житла, оборонного валу та паркової доріжки тут різний.[1][3]
Речі, що доповнюють історію ділянки
Серед знахідок 2015 року згадано ключі, частину циліндричного замка, кам’яні точильні бруски, кістяні вироби й скляні намистини. Окремо на фотографії показане мергелеве пряслице з кириличним написом. Звіт засвідчує сам напис, але не подає його прочитання чи імені власника речі.[2]
Цей приклад досліджень показує, як уточнення окремої споруди змінює історію місця, не стираючи інших відкриттів. Про інший археологічний сюжет Львівщини розповідає стаття про двір Жовківського замку; інші матеріали регіону зібрано на сторінці Львівської області.