Один розкоп, різні епохи
Поселення досліджували ще у XX столітті, а від 2007 року роботи стали планомірними. У 2017 році описана у звіті ділянка розкопу охопила 546,5 квадратного метра. Тут виявили споруди доби Київської Русі й зібрали речі з давнього культурного шару — ґрунту, в якому залишилися сліди людської діяльності.[1][2][3]
Матеріал цього шару належав до різних часів. Зокрема, одне пошкоджене й одне ціле пряслице автори віднесли до пізнього етапу трипільської культури, її софіївського типу. Пряслице — невеликий тягарець для веретена, який допомагав підтримувати обертання під час прядіння. Ці давніші знахідки не можна приписувати середньовічній будівлі лише тому, що їх зібрали в тому самому розкопі.[3]
Заглиблена будівля й нижній камінь жорен
Залишки однієї зі споруд простежили як пляму розмірами 3,6 на 3,2 метра. Її підлога була заглиблена на метр у материк — природний ґрунт під культурним шаром. На пласкій долівці простежили п’ятисантиметровий прошарок глини. У кутах і біля стін були ямки від стовпів, які допомагали відновити уявлення про будову споруди.[3]
Поблизу одного з кутів лежав нижній камінь жорен. Жорна — кам’яний пристрій для розмелювання зерна; знайдену нижню частину у звіті названо лежаком. Поруч археологи зафіксували череп, який обережно визначили як козячий, а в заповненні будівлі — уламки гончарного посуду доби Київської Русі й кістки тварин. Розташування речей зафіксоване, але сам звіт не дає повної реконструкції роботи цієї будівлі.[3]
Як ями зберегли свідчення про збіжжя
Особливо виразною була зернова яма з округлим верхом і звуженням унизу. Її горловина розширювалася, а посередині стінок був невеликий підбій — заглиблення. У розрізі така форма нагадувала тюльпан. Дослідники назвали її типовою зерновою ямою для цього поселення та інших середньовічних осередків.[3]
Інша яма мала глекоподібну форму. На її дні зберігся шар із великою кількістю решток зерен злаків завтовшки від 4 до 16 сантиметрів. Автори вказали, що обидві споруди слугували для зберігання збіжжя. Види злаків у цьому повідомленні не визначено, тому називати запаси пшеницею чи житом за ним не можна.[3]
Писанка-брязкальце в заповненні ями
У заповненні першої зернової ями, разом з уламками давньоруського посуду, була полив’яна керамічна писанка-брязкальце та яєчна шкаралупа. Полива — це склоподібне покриття на кераміці. Назва знахідки поєднує форму яйця й властивість брязкальця; на малюнку звіту показано її порожнисту будову та дрібні частинки всередині.[2][3]
Знахідка походить із ґрунту, що заповнив яму. Це дає її археологічний контекст, але не розповідає, хто користувався писанкою і чому вона туди потрапила. Автори не описали в цьому місці ані конкретного обряду, ані події, пов’язаної з нею.[3]
Що можна сказати про інші речі
У культурному шарі знайшли також частини замка, наконечник стріли, сережку, скроневе кільце — прикрасу, яку носили біля скроні, — та хрестик зі стеатиту — м’якого каменю. Хрестик мав косий хрест у середній частині. Автори витлумачили його як реліквію прочанина, який відвідав пов’язані із земним життям Христа місця в Палестині. Це пояснення дослідників; самого власника речі й історії його подорожі звіт не встановлює.[3]
Найвиразніша побутова лінія цього короткого повідомлення складається з речей, пов’язаних із зерном: ям для запасів і каменя для помелу. Писанка та прикраси доповнюють картину, а різний вік знахідок нагадує, що історія поселення тривала значно довше за існування однієї будівлі.[1][2][3]