Водяний млин на Красній

Видання «Волости и важнейшие селения Европейской России» 1885 року вже згадує водяний млин у Семенівці при річці Красній. У короткому записі поруч стоять 106 дворів, 958 жителів і школа. Опис належить до Германівської волості Київського повіту — це саме Семенівка нинішньої Обухівської громади.⁠[2]

На тій самій сторінці видно цілу низку водяних млинів: два в Германівці, два в Германівській Слободі, по одному в Григорівці та Гусачівці. Натомість для Леонівки довідник називає кінний млин. Отже, навіть у межах однієї волості існували млини з різним приводом, а семенівський входив до ширшого господарського життя долини Красної.⁠[2]

Млин, який здавали в наймання

Довідник 1900 року дає докладніший зріз. Основним заняттям жителів він називає хліборобство; частина селян вирушала на заробітки до Києва, Херсонської та інших губерній. У переліку сільських закладів поряд із млинами є кузня, школа грамоти й громадський запасний хлібний магазин — зерносховище.⁠[1]

Водяний млин окремо потрапив до переліку оброчних статей: майна, від наймання якого надходили гроші. Зазначені «до 320» рублів описують річний дохід саме з цієї статті. Довідник не називає тут орендаря й не подає потужності млина, кількості жорен або обсягу помелу.⁠[1]

Давня згадка й збережена будівля

Два видання підтверджують існування водяного млинарства в Семенівці наприкінці XIX століття. Проте їхні записи не містять плану ділянки чи опису будівельного матеріалу. Пов’язати згаданий у них млин із конкретними стінами дерев’яної споруди, сфотографованої у XXI столітті, лише за цими рядками неможливо. Історія млинарства довша за документально встановлену історію нинішньої будівлі.⁠[1]⁠[2]