Що повідомляло видання 1914 року
Карл Болсуновський описав, як землечерпальна машина натрапила на дуб під час поглиблення річища. Після підняття стовбур розпиляли, і відкрилися чотири вставлені щелепи. Автор наголошував на їхньому розташуванні чотирикутником. У 1912 році частину знахідки передали до міського музею; у книжці є її фотографія.[1]
Цей опис важливий як раннє свідчення, але його деталі не можна автоматично узгодити з пізнішою літературою. Болсуновський називав 1910 рік виявлення та писав про ділянку Десни між Остром і Черніговом. У статті 2024 року предмет позначений як «дуб 1909 р.» і пов’язаний із Новосілками. Тож тут зберігаємо відмінність між повідомленнями, а назвою 1909 року користуємося за сучасним дослідженням.[1][2]
Звідки назва «Перунів дуб»
Болсуновський зосередився на міфологічних порівняннях: шануванні дубів, ролі тварин у жертвопринесенні та значенні числа чотири. Водночас він прямо обмежив претензії своєї праці, зауваживши, що зібрані дані не будуть «послѣднимъ словомъ» у цьому питанні.[1]
Отже, музейний предмет і його назва мають різний статус. Деревина зі вставленими щелепами є зафіксованою знахідкою. Пов’язання конкретного дерева з Перуном та відтворення подробиць обряду — інтерпретація. Фотографія дозволяє побачити оброблений фрагмент, проте сама не доводить ані імені божества, ані етнічної належності учасників обряду.
Чому не можна змішувати різні дуби
У дослідженні 2024 року зіставлено кілька окремих знахідок. Поряд із деснянським дубом 1909 року розглянуто дуб із Дніпра, піднятий 1975-го, та інший деснянський дуб 1978 або 1979 року. Це різні предмети з власною історією зберігання й досліджень.[2]
Розглянуті Забаштою нові археозоологічні результати 2020 і 2023 років стосуються щелеп із дуба 1975 року. Вони уточнюють визначення тварин і не можуть без додаткових доказів перетворитися на лабораторний висновок про дуб 1909 року. Саме так само не слід переносити радіовуглецеву дату одного дерева на інше.[2]
Що залишилося від музейної історії
За уточненням Забашти, фрагмент дуба 1909 року експонувався в київських музейних установах із 1912 до 1941 року включно. Після початку Другої світової війни він зник із поля зору дослідників і музейників. Автор вважає пам’ятку найімовірніше втраченою; стверджувати, що вона зараз перебуває в одному з музеїв Києва, підстав немає.[3]
Для цієї знахідки давня фотографія тому має особливу вагу. Вона зберігає вигляд предмета, який нині не можна оглянути повторно. А порівняння текстів нагадує: рік виявлення, передання до музею, дата друку та вік самої деревини — чотири різні питання, кожне з яких потребує свого доказу.